Ярослав Дубневич: «Мода на фейсбучних міністрів минула»

Нещодавнє засідання Уряду, на якому прилюдно з’ясовували стосунки голова правління ПАТ «Укрзалізниця» поляк Войцех Бальчун та міністр інфраструктури Володимир Омелян, наживо продемонструвало: в керівництві інфраструктурно-траснпортній галузі явно немає ладу та порозуміння.

І якщо Бальчун ще стримувався, натхненно звітуючи про здобутки свого відомства, то Омелян майже з перших слів почав звинувачувати головного залізничника в усіх смертних гріхах: і статистика в того перекручена, й корупція у відомстві нікуди не зникла, й реформ на «УЗ» не видно, й сама робота керманича неефективна. Паралельно «дісталось» і голові транспортного Комітету парламенту Ярославу Дубневичу, який, за версією пана Омеляна, відіграє певну роль у кар’єрі Бальчуна, підтримуючи його. Галаслива риторика міністра змусила навіть втрутитись прем’єра, який жорстко поставив члена свого Кабінету на місце, нагадавши про його фахову недотичність «залізничній» темі. «Ви б краще вокзалами зайнялись ці два роки і навели б там порядок. Було б, напевно, більше користі”, — порадив Гройсман.

Пізніше, під час своїх чисельних інтерв’ю та коментарів для ЗМІ Омелян ще не раз звинуватить Дубневича у його втручанні в роботу «УЗ» з власної користі.

Що вивело з рівноваги міністра, що стало причиною його жорсткого протистояння з залізничником та парламентарієм, де в його словах правда та що насправді відбувається в галузі? Ці та інші незручні питання ми поставили голові парламентського Комітету з питань транспорту Ярославу Дубневичу.

Битва двох світів

Пане Ярославе! Чим, на вашу думку, викликаний конфлікт, який всі побачили під час засідання Кабміну?

— Точно не глобальністю проблем в «Укрзалізниці». Там, дійсно, чимало складнощів, їх потрібно вирішувати. Але не це стало поштовхом. Суть конфлікту — в особистих стосунках двох менеджерів — міністра і голови ПАТ «УЗ». Неприязнь одне до одного врешті перетворилась в публічні чвари. Хоча зараз, аналізуючи конфлікт, я б сказав, що ми стали свідками зіткнення двох непримиримих поглядів — на реформи, на розвиток галузі, двох форматів ставлення до роботи.

Але міністр висунув чимало звинувачень на адресу Бальчуна. Вони мають під собою підґрунтя?

- Міністр, звинувачуючи керівника ПАТ «УЗ», оперував як реальними даними, так і несправжніми, маніпулюючи тими й іншими. Наприклад, Бальчун не може показати грандіозні успіхи свого керування. Це так. Успіхи є, але їх небагато. І міністр це чудово знає. Причин повільного руху «УЗ» до реформ декілька. По-перше, нова команда керує підприємством лише півроку й вимагати від неї тектонічних зрушень зарано. Тим паче, що вона отримала в спадок дуже непросте підприємство. По-друге, в просуванні до реформ «УЗ» не бачить підтримки з боку виконавчої влади. Тільки критиканство — без конструктиву, без фактів. Мало того — ініціативи, спрямовані на відродження залізниці, гальмуються. Достатньо згадати законопроект №5428 про тимчасовий мораторій на примусове стягнення з ПАТ «УЗ» боргів за зобов’язаннями ДП «Донецька залізниця». «УЗ» може зараз втратити понад 4 мільярди грн, які намагаються стягнути кредитори по старих боргах. Щоб не допустити цього в період, коли «УЗ» знаходиться в преддефолтному стані, а керівництво головного накопичувача боргів — ДП «Донецька залізниця» — перебуває на непідконтрольній території, — нашим Комітетом було розроблено законопроект, що тимчасово забороняє стягнення. За нього проголосували в сесійній залі, його підписав спікер. І от — документ загруз в Кабміні, бо по ньому надто довго не давало свого висновку Мінінфраструктури. Тим часом кредитори виграють в суді справи і з рахунків ПАТ «УЗ» витікають колосальні цифри.

Але ж Омелян, в свою чергу звинувачує парламент і ваш Комітет зокрема в тому, що ви не даєте ходу закону про залізничний транспорт, що гальмує розвиток галузі…

- Шкода, що при цьому він не добавляє, що у тій редакції, в якій документ потрапив до нашого Комітету, ми не можемо випускати його в світ. Законопроект потребує не якихось дрібних коректив, а принципового доопрацювання. Це одноголосна думка і міжнародних експертів, і представників галузі. Наразі наш Комітет працює над документом. Щойно його буде підготовлено до слухань, він потрапить до залу.

Тобто, міністерство надало непідготовлений закон?

- На жаль. Повинен зазначити, що це не єдиний приклад. Профільне міністерство часто й густо поводиться пасивно, навіть — інфантильно. І це в ситуаціях, де потрібна власне його участь. Тоді ініціативу доводиться брати на себе іншим учасникам процесу, зокрема нам, законодавчій владі. Свіжий приклад: проект по продовженню маршруту пасажирського потягу до Перемишля. Його просував та реалізовував наш Комітет. Чому? Тому, що тема актуальна. На такий проект чекали як в Україні, так і в Польщі. Міністерство ж, однак, не квапилось. Зате — яскраво звучало в фейсбучному просторі. Ми взялися, провели виїзне засідання з польською стороною. Потяг пішов. Звісно, що після такого звучать звинувачення, що ми перебираємо повноваження.

Маніпулятивний прийом

Керівництву ПАТ «УЗ» в МІУ ставлять в вину те, що воно допустило підняття тарифів і, власне, лише через те підприємству вдалось показати бодай якусь рентабельність… Неприємна тема, чи не так?

- Тема дійсно болюча — особливо в нинішній ситуації, коли в країні стрімко девальвує гривня та зростають ціни на все. Але — з іншого боку — саме з цієї причини підприємство не могло не підняти тарифи. Інакше воно просто б збанкрутіло. До речі, лемент з боку міністерства щодо росту тарифів на «УЗ» — яскравий приклад подвійних стандартів, які, на жаль, демонструє міністерство, та популістських маніпуляцій і провокацій. Чому? Тому що методика розрахунку та тарифів затверджуються саме …мінінфраструктури. Це воно, за законом, відповідає за формування тарифної політики.

Але ж міністерство нещодавно усунуто від керування «УЗ»…

-Ще одна маніпуляція. По-перше, міністерство давно не керує «Укрзалізницею» — декілька років. І рішення Уряду, на яке намагаються посилатись в МІУ, активно розкручуючи в ЗМІ тему, що, мовляв, у міністерства відібрали перевізника,— це рішення майже не змінює ситуацію. Власником ПАТ «УЗ», згідно зі статутом підприємства, є Кабмін, а не міністерство. З 2015 року, хто забув. І в міністерстві це чудово знають. З моменту утворення ПАТ «Укрзалізниця» (21.10.2015 року) у відповідях що надходять від міністерства інфраструктури на запити Комітету з приводу діяльності «УЗ», періодично зазначається: «…Міністерство інфраструктури не є органом управління «Укрзалізниці», ми на неї не впливаємо, втручання органів державної влади (мається на увазі Міністерство) у діяльність господарюючих суб’єктів заборонено….» В той же час функцію міністерства щодо формування та реалізації політики на транспорті ніхто не віднімав та не скасовував. І це теж відома річ. З чого тоді весь галас? Повторюсь: інакше як маніпуляцією це пояснити не можна.

Справа на мільярд

За останній тиждень в ЗМІ не раз з’являлась інформація про те, що Ви та Ваш брат заробили на «Укрзалізниці» за минулий рік біля мільярду гривень. Сума вражає. Прокоментуйте, будь ласка…

- Почну з запитання: можете мені назвати, звідки вигулькнула саме ця цифра? Чому мільярд? А не п’ять чи два? Хто рахував і де те записано? Цікаво. Маю зазначити, що кожне звинувачення такого плану — надзвичайно серйозне. В правовому суспільстві воно не може звучати безпідставно. В нас — на жаль — може… При чому, не тільки на сторінках ресурсів з сумнівної репутацією, але й навіть з вуст очільників державних установ або правоохоронних органів. Дивіться, сьогодні вже стало звичним, що майже усі засоби масової інформації ледве не щоденно повідомляють, як теж НАБУ когось затримало, чи оголосило про підозру, або ж запевнило про «перспективність» розслідування тієї чи іншої корупційної справи. Або, не маючи ще вироку суду, вже звинуватило у своїх інформаційних повідомленнях ту чи іншу особу у вчиненні кримінального правопорушення, в той час як розслідування ще продовжується.

Не поодинокими є і випадки, коли керівники НАБУ розголошують дані досудового розслідування, які ганьблять людину, принижуючи її честь і навіть не звертають увагу на те, що за такі дії передбачено кримінальну відповідальність. Як приклад: на офіційному сайті НАБУ оприлюднена інформація, в якій чітко розписані начебто схеми незаконної діяльності посадових осіб «Укрзалізниці». Ці люди не визнані судом винними, але їх ділова репутація вже зіпсована. Те ж саме можна сказати і про публічно «вкинуті» в медіа-простір копії погодженого з прокурором повідомлення про підозру окремим із цих осіб, що взагалі є неприпустимим в правовій державі. Тим більше (об’єктивно кажучи), що цей процесуальний документ явно побудований на припущеннях.

Щодо мене особисто. Аби уникнути інсинуацій, змушений був звернутись до керівника НАБУ, щоб той надав офіційну відповідь: щодо мене персонально не ведеться жодної «корупційної» та іншої кримінальної справи. Таких нема.

Але у ЗМІ є чимало інформації про те, що Ви та Ваша сім’я мають бізнес, пов’язаний з «УЗ», чим, власне, і користуєтесь…

- Я кинув займатись бізнесом у 2012 році, коли став народним депутатом. Повірте, навіть якщо дозволяло б законодавство і як би я того не хотів, часу на підриємницьку діяльність мені фізично не вистачило б. Це об’єктивно. Бо робота в парламенті, особливо — в Комітеті — та в окрузі поглинає повністю весь час. Хто не знає, як воно, рекомендую спробувати. А мої статки, які комусь муляють очі,— це якраз результат колишнього бізнесу. Який, маю зазначити, свого часу був у мене різноплановим і не обмежувався лише співробітництвом з «Укрзалізницею». Всі свої статки я задекларував в електронній декларації — будь ласка, вивчайте. Зробив це свідомо, розуміючі наперед, що надана інформація викличе певну реакцію. Але ж ми намагаємось жити в прозорому суспільстві, ми сказали собі це, — тому правила гри повинні бути для всіх однакові. Й якщо б ті ЗМІ, які друкують «смажену інформацію», про яку ви говорите, або посадові особи, які її затим поширюють, задалися метою сказати саме правду, то вони б не вдавались до таких маніпулятивних прийомів. Тема про наш бізнес, до речі, вже не нова, м’яко кажучи. ЗМІ певного рівня та ґатунку спекулюють на ній вже понад п’ять років. Але якщо жовтій або заангажованій пресі нема більш про що писати, це десь можна пояснити. В той же час дуже дивно (як що не сказати,— прикро) бачити міністра, який користується подібною інформацією та ще й публічно посилається на неї. Шкода, що його намагання виправдатись та зберегти власне «гарне обличчя» при поганій грі, виглядають так незграбно.

Взагалі-то я б рекомендував усім, хто старанно рахує віртуальні чужі мільярди та кричить про них на весь інтернет-простір, кидати цю практику й припиняти «фейсбучитись». Час почати займатись справжньою роботою. Бо за «Фейсбуком» нема коли. Ось вам моє спостереження: час «фейсбучних» міністрів та інших чиновників добіг до кінця. Мода на них минула. І останнє засідання Кабміну — яскраве підтвердження моїх слів. Пора, хлопці, повертатись до реальності, бо країну реформувати скоро буде нікому.

Джерело: http://eizvestia.com