ДАП... Україна пам'ятає!
Два роки поспіль ми знову й знову згадуємо ці жахливі події, що трапилися у Донецькому аеропорту та Героїв, які віддали свої життя захищаючи його.
Запеклі бої, неймовірно довгі дні аду, шквал вогню, кров, біль і ... непримиримі втрати…
Багатьом так і не вдалося посміхнутись рідним, обійняти найдорожчих...
Згадуємо та розповідаємо про тих, хто, захищаючи наше життя, нашу свободу, так і не повернувся!
Згадуємо та розповідаємо про тих, хто кров'ю і потом, ризикуючи найдорожчим у світі - своїм життям, відстоював нашу перемогу!
Пам'ятаємо тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і тих, чиї життя та долі були покалічені і зруйновані …
Оборона донецького аеропорту тривала 242 дні - всього на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни, і набагато більше, ніж оборона Брестської фортеці, що протрималася місяць. Перший бій був 26 травня 2014 року, на наступний день після того, як у термінали увійшли бойовики і заявили, що аеропорт тепер належить їм. І після цього у шахтарській столиці почалося справжнє пекло. Аеропорт практично відразу став «найгарячішою» точкою на карті військових дій, і хоча ще тоді бойовиками був окупований Слов'янськ, саме з донецьким аеропортом і контролем над ним військові та експерти довгий час пов'язували результат війни.
Перший постріл в аеропорту був зроблений українським снайпером - по бойовику, який намагався підбити з «зенітки» винищувач ЗСУ. Після цього українська сторона висунула бойовикам ультиматум залишити аеропорт, але вони проігнорували цей факт - і операція зі звільнення стратегічного об'єкта почалася.
Аеропорт практично відразу став «найгарячішою» точкою на карті військових дій. Спроби штурму бойовиками донецького аеропорту з тих пір проводилися регулярно. Їх не зупиняло прийняте рішення про припинення сторонами вогню або підписані документи про перемир'я, жодного тижня не було без мінометних атак та артилерійських обстрілів. У штурмі аеропорту брали участь не тільки так звані «ДНРовці», але і кадрові російські військові, про що неодноразово повідомляли представники силових відомств.
Точне число загиблих під час оборони аеропорту українських солдатів, а також бойовиків на даний момент не відомо. З української сторони мова йде про декілька десятків загиблих.
В обороні аеропорту в різний час були задіяні десантні бригади України і добровольці з «Правого сектора». Село Піски обороняли підрозділи батальйону МВС «Дніпро-1», артилеристи і танкісти 93-ї бригади. У жовтні на посилення в Піски і аеропорт перекинули підрозділи легендарної 95-ї та 79-ї аеромобільної бригади, добровольчого батальйону «ОУН».
Фінальна сцена протистояння в аеропорту почалася після Різдва: масовані артилерійські удари, танкова атака бойовиків, а 13 січня у результаті обстрілів впала диспетчерська вишка, яка стала нагадувати величезну бетонну губку. У той же день бойовики висунули «кіборгам» ультиматум - або залишити аеропорт, або загинути. Військові вибрали бій, і з того моменту зіткнення в аеропорту вже не вщухали.
19 січня бойовики підірвали другий поверх нового терміналу, а в ніч на 22 січня будівля завалилася остаточно. «Від нього залишився один каркас. Обороняти більше нічого», - повідомив тієї ночі один з військових. Під час спроби відходу зі зруйнованого терміналу кілька десятків «кіборгів» потрапили в полон бойовиків, де вони піддалися жорстоким катуванням.
Тому, ми маємо пам'ятати тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і тих, чиї життя та долі були покалічені і зруйновані …
Вічна слава полеглим Героям, що захищали Донецький аеропорт та шана тим, Героям, хто зміг вижити! Джерело: http://ua.censor.net.ua/b4948
