Чому народу не хочуть віддати «гроші Януковича»?

Якби два з половиною роки тому хтось сказав, що “майданна” коаліція “зарубає” закон про спецконфіскацію коштів, незаконно нажитих представниками минулого злочинного режиму, такого “пророка” сприйняли б як божевільного. Але маємо те, що маємо. У парламенті, більшість якого пройшла туди під гаслами боротьби з “ненависною клікою Януковича”, не те що відмовилися дати добро на вилучення цих заарештованих коштів і віддати їх для потреб обкраденого народу, - не захотіли навіть розглядати це питання...

Кабінет Міністрів подав у Верховну Раду законопроект, який дозволяв би у досудовому порядку, не чекаючи вердикту Феміди, арештовувати кошти та інші активи, нажиті злочинним шляхом. Команда Володимира Гройсмана вже заклала 1,5 млрд. доларів від потенційної спецконфіскації у дохідну частину Державного бюджету на 2017 рік. У “Народному фронті”, де педалюють “спецконфіскацію”, назвали її “питанням виживання країни на 2017 рік”. Передбачалося, що 50 відсотків від отриманої суми, тобто близько 20 млрд. грн., підуть на підвищення обороноздатності країни, інша половина — на вирішення соціальних проблем. Зокрема, уряд обіцяв кожному із 9 млн. українців, які отримують мінімальну пенсію, виплатити одноразову допомогу у сумі 1130 грн. Ще по 1400 грн. мали отримати 3 млн. вітчизняних бюджетників. Міністр юстиції Павло Петренко (представник “НФ”) закликав “здорові сили” якомога швидше ухвалити ці законопроекти, бо, мовляв, зволікання призведе до того, що люди з команди екс-президента встигнуть пере­оформити свої незаконні статки, а це ускладнить їх повернення тим, у кого їх вкрали...

Та ба! За те, щоб внести у порядок денний питання про спецконфіскацію, висловилися лише 199 народних депутатів за потрібних 226 голосів. Не допомогли слізні вмовляння спікера Парубія про те, що йдеться поки що лише про включення, а не розгляд питання. Проти були не тільки в “Опозиційному блоці” (колишні “регіо­нали”, в яких зрозуміло чому не піднімалася рука), у групі “Воля народу”, де теж засідають “учорашні”, а й у “Батьківщині”. Не виявили особливого ентузіазму навіть у “Блоці Петра Порошенка”, хоча президент закликав соратників підтримати законопроект: із 140 членів фракції кнопки “за” натиснув лише 81 нардеп з “БПП”. З позафракційних “проти” був і колишній глава канцелярії президента Ющенка Віктор Балога...

Противники цього закону з числа “демократів” своє категоричне “ні” мотивували тим, що він розв’яже руки рейдерам, які обкрадатимуть звичайних людей, а ті начебто не зможуть захистити себе. Що закон слугуватиме інструментом незаконного переділу власності, відлякає закордонних інвесторів. І хоча міністр юстиції запевняв, що йтиметься лише про “топ-корупціонерів”, кошти сумнівного походження яких (на території України) уже заарештовано, чи щодо яких є підозри, багатьох це не переконало. Та й чимало правників, які не побачили у конфліктному законопроекті “прозорого механізму” повернення награбованого, побоюються, що такий закон може бути використано для безпідставного позбавлення права власності, для політичного чи економічного переслідування опонентів влади. Мовляв, можуть постраждати невинні люди. На думку деяких аналітиків, юридичну чистоту буде дотримано лише в тому випадку, якщо рішення про конфіскацію злочинно нажитих коштів прийматиме суд...

Є побоювання, що у разі ухвалення нинішнього варіанта майбутній закон зіграє на користь можновладців. Юрист Сергій Войченко змалював, як діятиме механізм спецконфіскації у найгіршому варіанті: скажімо, є великий бізнес-центр, який коштує 200 млн. доларів. Приходять правоохоронці та кажуть, що він був побудований у 2014 році, за крадені у часи Януковича гроші. На бізнес-центр накладають спецконфіскацію, відсуджують і ставлять його в дохід держави. А потім держава... не використовує цей бізнес-центр, його виставляють на торги, де цей об’єкт придбає людина, наближена до влади. В який спосіб? Буде зірвано три-чотири аукціони, потім скажуть, що це майно нікому не потрібне, немає покупця, тож бізнес-центр вартістю 200 млн. доларів буде продано за... 100 млн. грн. Зрозуміло, що Державний бюджет чи громадяни України від цього не виграють...

Є думка, що за провалом спецконфіскації стоїть і політичний розрахунок. Що нібито Банкова не хоче, щоб усі дивіденди (у разі позитивного голосування) зібрав “Народний фронт” (і тим самим наростив свій рейтинг). Тож, не виключено, що до цього питання повернуться напередодні виборів — тоді “Блок Петра Порошенка” ініціюватиме прийняття цього закону, своїми голосами допоможе ухвалити його - і всі заслуги припише партії президента...

Коментар для «ВЗ»

Михайло ХМІЛЬ, народний депутат (“Народний фронт”)

Дивно, коли говорять про якісь юридичні перепони для прийняття Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів”. У законопроекті йдеться виключно про кошти, які були в облігаціях внутрішньої і зовнішньої позик, що перебувають на рахунках Ощадбанку. До речі, час виплати 100 млн. доларів зобов’язань по цих облігаціях настає у 2018 році, а вся інша сума — до кінця 2016 року. Якщо ми не приймає­мо цього закону, то майже 2 млрд. доларів, які є в зобов’язаннях по цих позиках, мусять бути виплачені державою. Тому ті, хто не голосують за цей законопроект, або входять у наближені структури, є друзями, або співпрацювали з фірмами, на які оформлені облігації внутрішніх позик, або ж маємо пряму корупційну залежність цих людей.

У небажанні підтримувати спецконфіскацію відверто проявляється група “УДАРу” у фракції “БПП”. Ці люди відомі тісними зв’язками з Фірташем, його коштами. Проявляється і група “Самопомочі” - вона сформована навколо депутата Олени Сотник, чоловік якої Анатолій Амєлін був юридичним партнером старшого сина Януковича. Не виключаю, що він здійснював певний юридичний супровід, має певну приналежність до його коштів...

Чому не голосувала “Батьківщина”? Та тому, що там так само фігурують кошти близького соратника Януковича - Оніщенка, який на останніх виборах був одним із спонсорів команди Юлії Тимошенко.

Нам дорікають, що за цим законом без рішень суду можуть прийти до будь-кого і забрати все його майно. Нісенітниця! У законі прописано, що йдеться про осіб, які більше півроку перебувають у розшуку, не з’являються у свою країну для проведення слідчих дій. Тож про яку “аморфну”людину, до якої начебто “прийдуть і заберуть хату”, йде мова? Ці надумані речі підігрують якраз з ініціативи тих, чиї незаконні кошти може зараз бути конфісковано у дохід Держбюджету.