«Цього року на вибори йдуть лише п’ять об’єднаних громад» 

Підрахувавши по осені децентралізаційних «курчат», отримаємо скромну цифру - на Львівщині сформовано лише 16 об’єднаних територіальних громад. Проект Перспективного плану формування територій громад Львівської області, розроблений Львівською ОДА, передбачає створення 85 ОТГ. «Загальмованість» реформи обумовлена її принциповою новизною і складністю. Стартував процес 2015 року, коли було прийнято Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Про децентралізацію на Львівщині розмовляємо з регіональним консультантом із правових питань у Львівській області Проекту ПУЛЬС («Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні») Галиною Гречин (на фото).

— Пані Галино, на якому етапі процесу перебуває зараз Львівщина?

— Бюджетний рік починається з 1 січня. Аби працювати у нових умовах з 1 січня, громади, які уже прийняли рішення про об’єднання, на 15 жовтня повинні мати (крім рішення про об’єднання) постанову ЦВК про призначення місцевих виборів (вибори депутатів місцевих рад і голів цих рад. - Авт.).

У нас є 15 громад, які вже працюють у нових фінансових умовах. Плюс 16-та, Ходорівська, де вибори вже пройшли, але вони ще не працюють у нових фінансових умовах - чекають 1 січня 2017 року. Є 5 звернень в ЦВК про призначення виборів. Це Давидівська громада, три громади з Мостиського району (Мостиська, Судововишнянська і Шегинівська) і одна з Кам’янка-Бузького району - Жовтанецька. На жаль, наших 5 громад не виявилося серед тих 41-ї, в яких ЦВК позаминулого тижня призначила вибори на 11 грудня. Очікуємо, що ЦВК все-таки призначить вибори в усіх громадах, які подали звернення. Якщо все це відбудеться, то 1 січня у Львівській області буде повноцінно функціонувати 21 об’єднана територіальна громада.

— Чому децентралізація на Львівщині йде так повільно?

— Бо маємо торішній досвід громад, які почали працювати по-новому. Більшість із них (особливо у Самбірському районі) об’єднали по одній-дві сільські ради. Громади маленькі, і їм складно. Багато хто зі сільських голів дивиться на ці маленькі громади й каже, що в об’єднанні немає позитиву, об’єднуватися не варто. Хоча об’єднуватися варто, але не у форматі 2-3 тисячі населення. Основні надходження в бюджет громади - податок з доходів фізичних осіб (ПДФО). В ОТГ мають бути працюючі дорослі люди. Коли об’єднуються громади по 2-3 тисячі людей, з яких 40% - пенсіонери, 10-15% - діти, результату не буде. Наприклад, у Дублянській селищній об’єднаній громаді Самбірського району здебільшого працююче населення - бюджетники. Практично немає реальної економіки, яка би забезпечувала дохід від ПДФО. Наразі вони працюють над тим, щоб створювати такі робочі місця.

Процес у Львівській області, порівняно з іншими областями, я би все-таки назвала значно гіршим. Якщо на кінець вересня у ЦВК було близько 200 звернень про призначення виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів з усієї України, то зі Львівщини - тільки 5. Це один із найменших показників по Україні.

— Як активізувати реформу?

— Ми, експерти, які працюють за програмою ПУЛЬС у рамках Децентралізаційного марафону, від червня об’їжджаємо громади, зустрічаємося з головами рад, депутатами. Процедура утворення ОТГ передбачає, що спочатку голови рад повинні видати розпорядження, потім ради прийняти рішення. Доносимо інформацію про плюси й мінуси об’єднання, розповідає­мо про цифри надходжень, які будуть мати. Допомагаємо громадам готувати документи.

Виїжджаємо щотижня. на тиждень — від 4 до 6 зустрічей. Якщо не їздити і не спілкуватися, не зрозумієш, чого бояться люди. Уже об’їхали більшу частину з тих понад 60 громад, які ще не об’єдналися. Переважно це міські громади. Половина громад, які планується утворити у Львівській області (більше сорока), це будуть міські громади. Об’єднання буде відбуватися навколо міста.

— Що людей найбільше хвилює?

— Люди у селі вважають, якщо об’єднаються з містом, то «села не буде». Пояснюємо їм, що це не так, що в законі прописано: об’єднання з містом не призводить до зміни статусу села. Населений пункт як був, так і залишається. Переймаються пільгами на комунальні послуги, які мають як сільське населення. Не варто перейматися, пільги будуть, хіба що їх скасують на державному рівні, чого наразі нема.

Запитують, які переваги у місті, якщо до нього доєднаються села. Особливо, якщо це місто обласного значення, яке зараз має 60% ПДФО. У місті кажуть: ми й так маємо ці гроші, навіщо нам ще брати на себе відповідальність за сільські території? Коли села дають згоду на об’єднання, то ледь не у перші три місяці роботи по-новому очікують кращого життя. Це стримує міста. У таких випадках пояснюємо, які у них потенційні ресурси. Основний ресурс міста - можливість розширюватися. Навіть не у плані земельних меж, а у створенні робочих місць. Питаємо голів міст: якщо до вас прийде інвестор, який потребуватиме майданчик для спорудження підприємства, має­те що йому запропонувати? У багатьох містах цього немає. Бо «затиснені» навколишніми сільськими радами, не можуть вийти за межі. Спільно зі селами можуть це зробити. Головний ресурс села - земля. Але наразі села не мають можливості ним повноцінно розпоряджатися, і він не може забезпечити їм достатнього доходу. Через це окрема сільська рада, яка має 200 людей населення, не здатна якісно забезпечити усі надані їй законом повноваження, зокрема первинну ланку освіти, медицини, культури, спорту. Тобто об’єднання сіл навколо міста — оптимальний варіант.

Ще одне нарікання, яке доводиться чути: «Позакривають школи». У розмовах з’ясовується, що у селі школа-дев’ятирічка, далі діти вчаться у місті. Тобто це означає, що місто зі селом уже має зв’язки, і їм буде їх простіше вирішувати в межах однієї громади.

— Чи відбувається обмін досвідом потенційних громад із тими, що вже створилися?

— Обмін досвідом відбувається із тими ОТГ, які вже показують результат. Лідером є Новокалинівська міська громада. Вона успішна. Це міська громада, яка об’єднала сільські території, відповідно, вона ламає стереотип, що селу не варто об’єднуватися з містом. Хоча є в таких екскурсіях і певний мінус. Усе залежить від сільського голови. Бо якщо він поїхав із думкою шукати недоліки, то знайде найменш успішну ОТГ і всюди розповідатиме, «як вони там недобре живуть». Кожен сам для себе обирає аргументи. Один із таких аргументів - збільшення надходжень у бюджет громади. Проаналізуємо надходження 15-ти ОТГ за 9 місяців. Власних доходів вони отримали 59 мільйонів 343,5 тисячі гривень плюс трансфертів (надходжень з держбюджету, в тому числі - освітньої і медичної субвенції) - 112 мільйонів 473,7 тисячі грн. Разом виходить - 171 млн. 817,2 тис. грн. Найбільше інфраструктурної субвенції отримала Тростянецька ОТГ (понад 6 мільйонів), тому що це велика громада із сільським населенням. Інші - у межах 2-3 мільйонів. Крім того, ОТГ беруть участь у Державному фонді регіонального розвитку та у конкурсі мікропроектів з обласного бюджету. На ці кошти вони реалізовують деякі свої проекти.

— Які особливості об’єднання громад навколо Львова? Маємо так звані золоті села, міста із ласими шматками землі.

— У Перспективному плані формат такий: є окремо Львівська міська громада, яка має у своїй території ради, які їй адміністративно підпорядковуються, - Рудненську і Брюховицьку. А Винниківська передбачається як окрема ОТГ - Винниківська міська територіальна громада. Наразі Львів залишиться із тими радами, які у нього вже є в адміністративному підпорядкуванні. Львів не проводить жодних розмов про потенційне об’єднання навіть із тими радами, з якими не перший рік узгоджує межі. Там така ж ситуація, як і з усіма іншими, коли село, наближене до міста, дивиться на місто як на потенційного агресора, «загарбника». Зрозуміло, ці ради швидше би між собою об’єднувалися, ніж зі Львовом. Місто мусить у такому випадку проявляти ініціативу. Маємо приклад Ходорова, коли місто проявило ініціативу, і процес пішов. Маємо аналогічний приклад Мостиськ - там 9 сільських навколишніх рад дали згоду утворити об’єднану міську громаду. Місто має бути ініціатором. Львову зараз не до того.

Дискусії відбувалися у Пустомитівському, Жовківському, Городоцькому районах. Наближені до Львова села є більш фінансово незалежні, почуваються вільніше. У Жовківському районі є ініціювання по громадах - Куликів, Магерів. Але воно повільно проходить, бо не можуть визначитися, який буде формат Перспективного плану, скільки там буде громад. Там також діляться за принципом «багатий - бідний». Багатші ради всі хочуть бачити, бідніші - мало хто хоче бачити. Після 11 жовтня, якщо Львівська обласна рада прийме Перспективний план, цей процес розблокується і піде швидше.