«Є ризик, що Савченко може повторити політичну долю Яроша»

Нинішнє пленарне засідання Верховної Ради буде першим, на якому Надія Савченко спостерігатиме за подіями під куполом не з плаката на трибуні, а наживо — зі свого депутатського крісла. На першій після звільнення прес-конференції вона оголосила, що без заминок готова приступити до роботи у парламенті. А якщо знадобиться, то й у ролі президента себе спробувати. «Українці, якщо вам треба, щоб була президентом, я буду. Просто ще не зовсім вірю, що в нас люди навчилися голосувати не за гречку. Чесно скажу, не дуже хочу (у президенти. - «ВЗ»), бо люблю літати. Але якщо треба, пройду і цей шлях», - заявила Надія Савченко. І хоча версія про її можливу участь у президентських перегонах — не новина, почути це з перших вуст для багатьох політиків з президентськими апетитами було — як лезом по горлу. То хто потирає руки, а хто кусає лікті після повернення Надії Савченко? Про це у розмові з політичним експертом Андрієм Юсовим.

- Які враження від першої прес-конференції Савченко-політика?

- У цілому — очікувані. Радикальний образ, правильні, прямі месиджі. Хоча у більшості загальні, без конкретики, а швидше — на емоціях. Але, можливо, саме цієї емоційної складової і не вистачало в українському політикумі.

- Після конкретики про готовність стати президентом не одному з цього політикуму клубок у горлі став...

- Думаю, це теж слід сприймати більше як емоційну заяву. Сила Надії Савченко не як кандидата у президенти, а як головного контро­лера, можливо, совісті української влади й української політики. Якщо у нас існує таке поняття, як парламентський контроль, то тепер до нього можна додати новий термін - «контроль Савченко». Її вже називають оголеним нервом. Думаю, так воно і є. У неї достатньо сили і страшного життєвого досвіду, аби вимагати від влади дієвих реформ і справедливо дорікати від імені українського народу, якщо країна рухається у неправильному напрямку. Для багатьох українців Савченко — моральний авторитет більше, ніж політик. І саме у цьому її величезна перевага.

- Принаймні у парламенті з появою депутата Савченко точно буде гаряче?

- У Верховній Раді і має бути гаряче. Але гаряче не від бійок й епатажу, до чого ми вже звикли. Якщо когось з політичних популістів Савченко поставить на місце (не фізичною силою, а словом, яке на сьогодні важить більше, ніж слова багатьох політиків), то це буде доречно і правильно. Крім того, не слід списувати зовнішньополітичний фронт. Адже сьогодні вплив Савченко на західних партнерів може бути більший, ніж всього українського політикуму разом узятого. Президент Порошенко це розуміє. Недаремно вже запропонував Надії спільні вояжі за кордон і висловив готовність виступати з нею єдиним фронтом на зовнішньополітичній арені. Робитиме вона це разом з президентом чи ні — питання до Надії. Але те, що вона повинна виступати совістю не лише української, а й європейської політики, очевидно. Савченко в очі може сказати представникам і ОБСЄ, і європейських політичних груп, які толерують зняття чи послаблення антиросійських санкцій, те, що українці думають про непевну політику сучасної Європи.

- Як довго вдасться Савченко втримувати позицію рівновіддаленості, не втягуючись у політичні розбірки?

- Тут багато залежить від самої Надії і від її оточення. Вона не має стати одним з 450 депутатів чи одним з тисячі українських політиків. Не цього від неї чекає українська нація. Бути над процесом, бути совістю і контролером — ось що важливо. Як довго це виходитиме у такої темпераментної української Жанни Д’Арк? Наразі Надія тримається достатньо віддалено: не агітує за конкретну політичну силу чи проти конкретних політиків. Як буде далі? Сподіватимемося, у неї вийде. Є ризик, що Надія Савченко може повторити політичну долю Дмитра Яроша. Пам’ятаємо, наскільки масштабно виглядала його фігура ще під час президентських перегонів. Сьогодні - це зовсім інший масштаб й інші політичні амбіції. Сподіваюся, Надія і її оточення врахують чужі помилки.

- Чи вдасться ужитися під одним політичним дахом Савченко і Тимошенко?

- Я б не порівнював їх, бо це — інші площини. Савченко сьогодні не претендує на роль парламентського лідера чи лідера однієї з політичних сил. Не потрібно розглядати її у такому ракурсі як конкуренцію Тимошенко. Думаю, тут Юлії Володимирівні нічого хвилюватися. Але є інший момент: вона так само, як і інші політики, може стати об’єктом контролю і критики від Савченко.

- У разі дострокових парламентських виборів більше шансів на те, що «Батьківщині» вдасться втримати Надію як «обличчя» свого списку, чи все ж реальніше, що побачимо Савченко під іншим партійним прапором?

- Найближчим часом, безумовно, відбудеться штурм з різних боків. Савченко отримуватиме різноманітні пропозиції і матиме можливість обирати. Але знову ж таки, якщо говорити про інтереси країни, то важливо не те, в якій політичній силі йтиме Савченко чи яку силу буде вести, а з якими тезами і вимогами. Якщо Надія з усією своєю енергією впреться, скажімо, у питання нового виборчого законодавства, то, думаю, їй під силу переламати небажання старих еліт змінювати виборчий закон. І від цього була б величезна користь для всієї української політики.

- Те, про що говорили деякі експерти і що після звільнення Надії прямо озвучив «держдумівець» Пушков, заявивши, що «політично Савченко тепер вже не проблема Путіна, а проблема Порошенка», - реальний ризик чи більше намагання видати бажане за дійсне?

- Заяви російських політиків і чиновників орієнтовані насамперед на внутрішній ринок. У першу чергу - на електорат Путіна, який відверто розчарований тим, що Савченко — на волі. Вони хотіли б, аби Надія відсиділа повний термін, а, можливо, і загинула у російській в’язниці. Це б вважали справедливою перемогою Путіна. Відпустивши Савченко, Путін в очах свого електорату програв. І тепер усякі там пушкови говоритимуть, що завгодно, аби переконати прихильників Путіна у тому, що звільнення Савченко — це була переможна для Путіна багатоходівка, що він знову усіх перехитрив. Фото UPG.