«Хаймарс», як справжній бойовий командир, не любить хвалитися власними здобутками

Тоді лівий фланг підрозділу, який він очолював зупинив наступ колони ворожої техніки, що рухалася з окупованої Луганщини. Бій тривав понад дві з половиною години. По військових вели вогонь з БТРів, «Утьосу», гранатометів, мінометів, РПГ. Сили ворога переважали та прикордонники тримали оборону. Їх було близько 70, ворога — понад три сотні. На підмогу «зеленим кашкетам» вилетів бойовий літак СУ-27 із Харкова. Він зачистив правий фланг з бойовими мінометами сепаратистів і прикордонники пішли в наступ. Ворога було розбито. Завдання виконано.

За кілька днів Юрій висунувся на завдання у складі розвідувального дозору, де отримав поранення. Далі був госпіталь та пів року реабілітації. Після повернення в стрій, прикордонник ніс службу в різних куточках України. Повномасштабне вторгнення зустрів на мобільній заставі начальником ВПС «Тип С» Мукачівського прикордонного загону. В тилу бойовому офіцеру не сиділося. Тому, з формуванням Донецького прикордонного загону, Юрій Хайнас втретє приєднався до лав бойового підрозділу Держприкордонслужби.

У складі Донецького загону воював на Лимано-Куп'янському напрямку. Був начальником застави, разом з побратимами тримав оборону населених пунктів: Макіївка, Нововодяне, Площанка. Заступав на позиції пліч-о-пліч з солдатами. По кілька днів поспіль перебував з ними в одному окопі, щоразу особисто заводив на позиції. Офіцер переконаний, так і має бути, адже керувати людьми, за словами «Хаймарса», простіше на довірі та авторитеті.

— Була ситуація, коли противник скупчувався на ВОПі (взводний опорний пункт). Нам надійшла команда посилити всі позиції. Поміняли людей, їм також треба було відпочити, тому я теж пішов, — згадує «Хаймарс».

До позиції потрібно було рухатися пішки близько 5 кілометрів. Йшли вночі, протягом 4,5 годин. Каже, що переміщалися по мотузці, адже все навколо було заміновано. В окопі провели кілька днів. Бої йшли на відстані до 150 метрів від противника. На позиції тоді було 6 прикордонників та 5 військових зі Збройних сил України. Для них окопне сусідство з військовослужбовцем вищого офіцерського складу було досить дивне. По дорозі назад військові ЗСУ зізналися, що за всю війну з 2014 року, вперше сиділи в окопі з підполковником.

-Вони мене запитували: «А Ви, що з нами в УАЗіку будете їхати?». Кажу: «Так». Їм це було дивно, що підполковник в УАЗіку. Для мене — нічого такого в цьому немає. Треба з людьми спілкуватися, а не ховатися від них, — зазначає бойовий офіцер.

На той час прикордонники жили в одному з навколишніх сіл поблизу лінії фронту. Там не було підвалів. Іноді доводилося по 6 годин поспіль лежати під обстрілом на підлозі і молитися, щоб не прилетіло саме в їхній будинок. Та це не найстрашніше, зазначає «Хаймарс». Найбільший страх прикордонника за всю війну — бути пораненим і забутим.

— Найстрашніше, коли ти «300», щоб про тебе не забули. Може машина не доїхати або ще щось. Страшно ще втрачати своїх людей. На щастя, під час цієї ротації на моїй заставі загиблих не було, — додає військовий.

«Хаймарс», як справжній бойовий командир, не любить хвалитися власними здобутками. Натомість про підлеглих говорить лише з повагою та захопленням. Каже, в крайню ротацію мав двох безстрашних побратимів. Вони — провідники і разом з командиром заводили хлопців на позиції.

— В Макіївці в усі виїзди я особисто заводив людей на першу лінію і забирав їх звідти. А ще в мене було два відчайдушні провідники: «Ролтон» і «ВБШник» — просто безстрашні хлопці. Ми проводили ротацію кожні 4 дні вночі. Бувало, що рації прослуховували і під час переміщень нас накривали вогнем з мінометів та артилерії. Ці двоє знали всі ризики, але все одно йшли. На таких потрібно рівнятися. Саме такі хлопці гордість української нації, — зазначає підполковник Хайнас.

Значну частину своїх прикордонних буднів офіцер провів у бойових умовах. Каже, що звик до труднощів та всіма силами намагається наблизити Перемогу. У підполковника є маленький син, тому понад усе «Хаймарс» мріє, щоб він зростав у мирній країні під жовто-блакитним стягом.