«У час війни культура має особливу місію — ми маємо не просто вижити, ми маємо перемогти!»

Львівський тиждень скульптури, який цьогоріч офіційно відкрили у Палаці мистецтв, справедливо називають найбільшою скульптурною подією країни. Тиждень відбувається на понад 10 виставкових просторах, де представлено понад 300 скульптур, об'єктів та інсталяцій, у тому числі й великі паркові та вуличні скульптурні проєкти.

Куратор виставки «Старе і нове/ Нове і старе» Павло Гудімов з командою збирали приклади скульптури різних часів. На всіх трьох поверхах Палацу мистецтв представлено скульптури різних періодів, які об'єднали у 7 рубрик: Світи, Слід часу, Звірі і люди, Міфи і герої, Що сє робе?, Голови і Кулі, Бодіпозитив.

Однак скульптури у рамках виставки «Старе і нове/Нове і старе» не лише у Палаці мистецтв. Тиждень скульптури — це і «Скульптурний маршрут» у Стрийському парку, де встановили колекцію гранітної пластики з Канева від Мистецького об'єднання ЧервонеЧорне. «Я — Галерея» показує персональні виставки класиків Миколи Малишка та Уляни Ярошевич та «Скульптурний кабінет», у Львівському скансені встановлено інсталяцію Влодка Кауфмана, а у Національному музеї можна оглянути виставку Івана Самотоса. І це ще не всі «маршрути» Львівського тижня скульптури, про які на відкритті у Палаці мистецтв розповідав куратор проєкту та засновник артцентру «Я — Галерея» Павло Гудімов.

— Маємо розширити рамки поняття «скульптура», — сказав Павло Гудімов на відкритті Львівського тижня скульптури. — Ми не раз обговорювали, що коли настане така бажана Перемога, запросимо митців з-за кордону і перетворимо Львівський тиждень скульптури на міжнародний. А наразі ми — локальні. Попри те, що Львівський тиждень скульптури розпочався сьогодні, ми ще місяць тому зробили таку приголомшливу акцію — представили вісім скульптур у Стрийському парку, одна з яких підняла цілу хвилю інтересу і зацікавлення. А сьогодні у стінах Палацу мистецтв можна буде побачити роботи близько 100 художників, які висловлюються в об'ємному просторовому мистецтві. Усі три поверхи Палацу мистецтв розбиті на певні теми. У час війни культура має особливу місію — ми маємо не просто вижити, ми маємо перемогти! І коли ми говоримо про роль таких проєктів, це практично неможливо, але, як з’ясувалося, але у наших сильних руках усе можливо. Бо ми продовжуємо не лише жити, ми продовжуємо розвиватися творити і мріяти про наше майбутнє. І ці мрії обов’язково будуть реалізовані!