Лелек можна привабити на своє подвір'я

Чим можна допомогти лю­дям, котрі прагнуть мати по-сусідству «білого птаха з чор­ною ознакою»? Поради дає професор Львівського національного універ­ситету ім. І. Франка, президент За­хідноукраїнського орнітологічного товариства Андрій Бокотей.

— Справа то непроста, — каже науко­вець. — Щоб лелека оселився біля вас, має бути не тільки добре місце для роз­ташування гнізда, а й зволожена терито­рія поблизу, де достатньо корму. Це важ­ливо, коли птахи вигодовуватимуть своїх нащадків, — пошуки їжі на далекій відстані можуть спричинити проблеми з догля­дом за малечею. Ідеальні для кормової бази лелек — вологі луки, адже ці пта­хи харчуються, насамперед, комахами, яких тут чимало. Найбільше бузьки лю­блять коників — через що в Африці їх на­зивають «сарановим птахом». В останню чергу лелеки смакують плазунами.

Найкраще ставити стовп для гнізду­вання за межами подвір'я, вважає про­фесор Бокотей. Бетонний служитиме вічно, дерев’яного вистачить років на двадцять (двом поколінням бузьків). Платформу (основу) для гнізда можна самому зробити з деревини. Але мета­лева ліпша — міцніша, служитиме до­вше. Відповідні схеми їх виготовлення є на сайті Західноукраїнського орнітоло­гічного товариства, у брошурці «Люди, енергетики, птахи». Інструкції ці, як мо­виться, на всі випадки життя: для гнізд на комині, даху, стовпі, дереві…

Платформою справа не обмежить­ся. На згадану основу треба поставити і закріпити скручений дротом віночок із лози діаметром 1.20−1.30 м, який позначатиме край гнізда. Чим біль­ші його розміри, тим зручніше птахам буде виховувати малят. Зауважте: на цьому віночку не повинні стирчати го­стрі краї, що можуть поранити лелек. Віночок слід вистелити (а потім легень­ко втрамбувати) ґрунтом, дернинка­ми, сухою травою, дрібними гілочками — тим, що лелеки носять собі у гніздо. Потім край гнізда варто покропити бі­лим вапном, котре імітуватиме послід лелеки і створюватиме враження, що цим «помешканням» уже користували­ся. Таким чином можна швидше при­вабити пернатих. Все, що приготуєте, повинно сподобатися довгодзьобим — вони такі ж «гурмани», як люди…

Лелеки легко витримують вітри, тому не має значення, чи їхнє гніздо розмі­щено «на протягах».

Ідеально було б «заманювати» бузь­ків ще до їхнього прильоту, але можна спробувати збудувати для них помеш­кання і тепер, коли тепла весна трохи припізнилася. Існує багато лелек-без­хатьків. Вчені встановили, що у популя­ції бузьків є частина тих, що гніздяться не кожного року. Це можуть бути старі птахи чи молоді (до четвертого року життя), які ще не досягли статевої зрі­лості, але вже повернулися додому ра­зом із дорослими. Сюди зараховують і особин, котрі втратили пару й не можуть знайти собі партнера — тому згаданого року гніздитися не будуть.

До слова, гніздування — це велике фізичне навантаження для птахів. Якщо вони не гніздяться, то мають відпочи­нок: літають, харчуються, набираються сил, щоб уже наступного року взятися за «будову».

Насамкінець, трохи статистики. Най­більше цих птахів у Польщі - понад 52 тисячі пар, на другому місці за кількістю лелек — Іспанія. В Україні живе понад 30 тисяч гніздових пар, що є третім показ­ником у Європі. Через воєнні дії (чима­ло гнізд знищено вибухами, луки з по­живою «поорано» мінами, снарядами) цих улюблених у нашому народі птахів стало, на жаль, менше…