ПередІванові лопухи
Колишній енергетик Іван любить, коли на його подвір’ї порядок. Періодично обкошує від бур’янів кожну закутину на обійсті. Але колонію здоровених лопухів у саду пенсіонер весь час залишає недоторканною. За що ж такий привілей?
Щоразу, коли гості запитують про це, Іван Васильович відмахується:
— Та для курчат моїх оті лопухи! Ховаються під ними від спеки і від яструба-люципера…
Сусід Петро, який знає пана Івана пів століття, лишень усміхається, коли чує таку відмазку. Курчата тут ні до чого: гарний сховок вони мають під калиною. А у лопухів інше призначення. Через кілька днів — свято Івана. Віддавна зранку, 7 липня, батьки малого Івасика маїли ворота і дві хвіртки на подвір’ї букетами іван-чаю та… лопухами. Звичай такий у них ще з діда-прадіда. Лопухами обкладали у ліжку й сонного Іванка — щоб ріс здоровим.
Давно нема Іванових батьків. Але він шанує їхній ритуал: перед літніми іменинами заквітчує своє подвір’я. На добру згадку про маму з татом і далеке дитинство. Тому до 7 липня не викошує у саду лопухів…
