Це може бути пневмонія!

Знайома переносила пнев­монію… на ногах. Коли зрозуміла, що справи кепські (кашель був настільки над­ривним, що, здавалося, розі­рве грудну клітку), сама собі призначила антибіотики і… продовжила ходити на робо­ту. Після недолікованого за­палення легенів у жінки роз­винувся хронічний бронхіт. Їй неймовірно пощастило, адже могла піти на той світ — поді­бних жартів ця грізна хворо­ба, як правило, не прощає (щороку навіть у ситій-за­можній Європі від пневмонії помирають 120 тисяч осіб). А от чи пощастило тим, із ким ця пані контактувала, щедро ділячись своїми мікробами, — історія замовчує…

Пневмонія — гостре інфек­ційне захворювання, яке вражає легеневу тканину, передусім альвеоли. У здорової людини вони наповнюються по­вітрям, а у хворої — слизом і рі­диною, викликаючи біль та про­блеми із диханням. Збудником недуги може стати як бактерія, так і вірус, які передаються від хворої людини до здорової при безпосередньому контакті (за тим же принципом, що й вірус грипу, — при кашлі, чханні і на­віть розмові). Спричинити пнев­монію можуть також гриби.

Пік захворюваності припадає на холодну пору року — осінь та зиму. У групі ризику — діти віком до п’яти років, в яких імунна сис­тема ще не до кінця сформова­на, особи, старше 60-ти років, в яких вона вже не функціонує як належить, та люди з ослабле­ним імунітетом внаслідок пере­несеного вірусного захворю­вання (приміром, грипу).

Основний симптом запа­лення легенів — кашель: сухий, нав’язливий, постійний. У дея­ких випадках на початках захво­рювання може й не бути силь­ним. Згодом, коли запальний процес поширюється, кашель стає вологим. Невеликими по­рціями починає виділятися сли­зисто-гнійне мокротиння.

Температура тіла може бути як дуже високою (підніматися до +390С… +400С), так і субфе­брильною (триматися у межах +37,10С…+37,50С). Тому, якщо турбують кашель, слабкість, з’явилися інші ознаки незду­жання, а температура — неви­сока, це не означає, що можна самому собі поставити діагноз «застуда» та приступати до самолікування. Обов’язково зверніться до лікаря! Якщо ж температура дуже висока і її неможливо збити жарознижу­вальними препаратами, треба бити на сполох. Адже з вели­кою ймовірністю, у вас — пнев­монія.

При запаленні легенів хво­рий скаржиться на біль у гру­дях. Якщо зробить глибокий вдих, біль посилиться. Біль і на­пад кашлю після вдиху — типо­ві ознаки цього захворювання. Крім застудних симптомів, тур­бує задишка. Загальна слаб­кість, блідість шкіри, підвищене потовиділення, озноб, знижен­ня апетиту — характерні ознаки інтоксикації організму (збудник захворювання у процесі жит­тєдіяльності продукує токсини, які й отруюють організм) і по­чатку запального процесу у ле­генях. Якщо подібні симптоми з’явилися у розпал застуди або через кілька днів після покра­щення самопочуття, це можуть бути перші симптоми пневмонії. Потрібно негайно звернутися до лікаря і пройти повне обстеження.

Особливо небезпечною є пневмонія у дітей. За даними ЮНІСЕФ та ВООЗ, від цього за­хворювання щороку помирає 15% дітей у світі віком до п’яти років (кожні 20 секунд — одна ди­тина!).

Симптоми запалення леге­нів у дітей дещо відрізняють­ся від симптомів у дорослих. Температура тіла підвищується до +380С і утримується довше трьох днів. Жарознижуваль­ні засоби при цьому не допо­магають. Якщо дитина малень­ка, то температура може й не бути високою (до +37,50С). При цьому виявляються всі озна­ки інтоксикації — відсутність апетиту, підвищена пітливість, слабкість. Дихання — поверх­неве, прискорене: малюки ві­ком до двох місяців роблять по 60 вдихів на хвилину, до одно­го року — по 50, а старші одно­го року — по 40. Дитина мимо­волі намагається лягти на один бік. У горлі у неї може першити, тому спочатку лише злегка по­кашлюватиме. Згодом кашель стане сухим і болісним, поси­люватиметься при плачі і при­йомі їжі.

Діти із запаленням легенів стають примхливими, плакси­вими, млявими, погано або вза­галі не сплять, іноді можуть від­мовлятися від їжі. Запалення легенів може супроводжувати­ся у них діареєю і блювотою. Не­мовлята можуть зригувати, від­мовлятися від грудей.

Як уберегтися від цієї недуги? Медики не втомлюються нагаду­вати: якщо імунітет у дорослого чи дитини сильний, переборе ін­фекцію і хвороба не розвинеть­ся. Будете здивовані, але близь­ко 50% дітей віком до двох років, третина дітей дошкільного віку і 15% дорослих є носіями різних серотипів пневмококів — збудни­ків пневмонії № 1 у світі.

То як же зміцнити імунітет?

— Збалансовано харчуйтеся (для дітей віком до шести міся­ців найкраща їжа — материнське молоко);

— будьте активні фізично (найкраще тренуватися на сві­жому повітрі);

— часто мийте руки з милом і загалом дотримуйтеся правил особистої гігієни;

— регулярно прибирайте у домі, провітрюйте кімнати;

— не куріть (особливо коли поряд діти);

— якщо у кухні довший час го­тується їжа, подбайте про при­ток свіжого повітря у приміщен­ня;

— за можливості уникайте місць великого скупчення лю­дей;

— дітей вакцинуйте від Hib-інфекції (гемофільної палички типу Б), пневмококу, кору (у ді­тей, які перехворіли на цю неду­гу, є вищий ризик захворіти на запалення легенів і вони важ­че переносять цю недугу), каш­люку, а також грипу. Від грипу зробити щеплення рекоменду­ється також дорослим. Не дові­ряєте щепленням? У Фінляндії з 2010 року дітей почали масо­во щепити від пневмококу. За 3,5 року кількість випадків гос­піталізації з приводу запален­ня легенів, спровокованих цією бактерією, знизилася… на 77%! У сусідній Польщі щеплення від Hib-інфекції, яке є обов’язковим для всіх дітей, запровадили у 2007 році, а від пневмококів — у 2017-му.

Якщо у вас є хронічні патоло­гії (наприклад, астма, ішемічна хвороба серця чи цукровий діа­бет), ви — ВІЛ-інфіковані, кури­те, захворіли на ГРВЗ, або вам — понад 60−65 років, — мусите бути особливо пильними та за найменших підозр на пневмонію негайно звертатися по медичну допомогу! При пізніх звернен­нях і неправильному лікуван­ні (наприклад, коли людина за­вчасно його припиняє) зростає ризик летальних наслідків.

Бактерійні пневмонії мають більш агресивний перебіг, ніж вірусні, але «на око» неможли­во встановити, який саме па­тоген викликав хворобу. Якщо бактерія, то потрібно приймати антибіотики. Але так часто са­мостійно їх собі призначаємо, так часто перериваємо курс лі­кування, бо «відчули, що нам стало краще», що бактерії пе­рестають реагувати на ці пре­парати…