Вбили матір і викинули у річку

Під дією дурман-зілля у «благополучній» родині сталося звіряче вбивство.

 Страшна звістка про вбивство 42-річної хустянки неабияк сколихнула громадськість не тільки Закарпаття, а й усієї України. Пані Наталю в місті знали як турботливу маму і хорошу дружину. На її сторінці у соцмережі «Фейсбук» багато світлин із усміхненими дітьми. З усього видно, що вона їх любила.

Як з’ясувалося, родина була благополучною. Мати працювала медсестрою у Хустській районній лікарні, батько – на телекомунікаційному ретрансляторі в Рокосові. Саме в ту фатальну ніч чоловіка врятувало від загибелі те, що він чергував.

Із етичних міркувань, поки триває слідство, імена дійових осіб у матеріалі замінено. Отже, коментуючи трагічну подію, знайомий 18-річного закарпатця сказав, хлопець не завжди був таким…

«Він дуже добре вчився, школу закінчив з відзнакою. В університеті почав вживати наркотики, пропускав заняття. За це його виключили», – ділиться думками Дмитро.

Однак ще більше не вкладається в голові те, як на матір могла підняти руку рідна дочка.

Зі слів дівчини, яка колись товаришувала з майбутньою вбивцею, їй не віриться, що таке могло трапитись.

«Останнім часом вона могла щось вкрасти. Наркотики не лише вживала, а й продавала, навіть у школі. Про це багато кому відомо, але всі бояться говорити», – запевняє Аліна.

Інша школярка має свою гіпотезу.

«Вони з братом напилися і займалися коханням. У цей момент до кімнати зайшла мати. Вона дуже кричала  на них і погрожувала розповісти батькові», – каже Дарина.

Тож що і як насправді відбувалося?

За інформацією відділу комунікації закарпатської поліції, правоохоронцям зателефонував хустянин і повідомив про зникнення дружини. Він наголосив, що жінка пішла з дому в невідомому напрямку.

«Під час проведення перевірки було встановлено, що вночі 19 лютого в Хусті син потерпілої на ґрунті побутового конфлікту взяв  дерев’яну скалку та завдав декількох ударів по голові своїй матері. Пересвідчившись, що вона померла, разом з сестрою виніс тіло жінки на околицю міста та скинув у річку Ріку. Поліціянти спільно з рятувальниками виявили труп у Тисі неподалік села Крива, біля опори автодорожнього мосту. Працівники ДСНС обстежили два км дна річки», – йшлося у повідомленні правоохоронців.

Утім, трохи іншу версію оприлюднив правозахисник Роман Келемен. Він запевняє, що діти почергово завдали нещасній 14 ножових ударів  і перерізали їй горло…

«Хлопець скоїв злочин  за попередньою змовою з неповнолітньою сестрою. Причиною стала критика способу їхнього життя. Діти свідомо готувались до вбивства. Тієї фатальної ночі, взявши дерев’яну палицю, брат ударив жінку по голові, коли та спала. Після численних тілесних ушкоджень вона ніяк не помирала. Тоді ці горе-діти вдвох по черзі завдали матері 14 ударів кухонним ножем у ділянку шиї – перерізали їй горло. Пересвідчившись, що жінка померла, син з дочкою роздягли її догола, винесли труп із квартири до річки Ріка (район вулиці Жайворонкової)  і скинули у воду, щоб приховати сліди. Батько, повернувшись додому з роботи, застав дітей сплячими. На запитання «Де мама?» почув, що  кудись поїхала. Чоловік почав телефонувати дружині, але її мобільний не відповідав. Тому він звернувся до поліції. Правоохоронці опитали сусідів, і один із них зізнався, що помітив закривавлені речі жінки. У помешканні під час детального огляду поліціянти також виявили змиту кров. Це й стало підозрою на те, що злочин скоїли рідні. Відтак з’ясувалося, що планували відправити на той світ і батька, навіть придумали, де викинути труп. Хлопцеві з дівчиною хотілося жити самим у квартирі і на власний розсуд розпоряджатися своїм життям», – підкреслив пан Роман.

Уже наступного дня поліція повідомила нові подробиці справи. Труп до водойми вбивці тягнули аж кілометр. Щоб ніхто не здогадався, що вони накоїли, загорнули тіло матері в покривало.

Як розповів старший слідчий Володимир Бєлов, діти одразу поводилися  підозріло.

«У помешканні перебувала п’ятнад­цятирічна дівчина та її вісімнадцятирічний брат. У відділі поліції, куди їх було запрошено через неадекватну поведінку, вони розповіли, що близько третьої години ночі вбили матір. Підставою стало те, що дочка неодноразово скоювала правопорушення, однак жінка не зверталася до правоохоронних органів. А на той раз вже не витримала і сказала, що заявить про злочини у поліцію. Тоді дівчина з братом вирішили позбутися матері. Під час допиту діти зізналися, що хотіли вбити й батька, бо вважали, що жити без батьків їм буде легше», – зазначив поліціянт.

Повернувшись додому з річки, в яку викинули труп, брат із сестрою спокійно зайнялися прибиранням у кімнатах. Вони розраховували на те, що злочин зійде їм з рук.

Більшість знайомих родини вважали дітей цілковито нормальними. Скажімо, сусіди запевняли, що зовнішніх ознак неблагополучності у сім’ї не помічали. Навпаки, їм здавалося, що родина дуже хороша, діти віталися в під’їзді, поводилися ввічливо.

«Не віриться! Щось лихе подумала б про будь-яку іншу сім’ю, тільки не про цю. У нас усіх шок! – дивується пані Марія. – Не розумію, як так могло трапитись».

«Ці дітки росли слухняними, вміли шанувати старших, могли запропонувати піднести сумку. Це хрущовська квартира. Ми чуємо кожен вечір, коли хтось піднімається, але такого, щоб це викликало якусь підозру, не було», – крізь сльози коментує пані Наталя.

«Сім’я абсолютно нормальна. Тато гроші заробляє, мама трудилася по півдня, була медиком. Поки діти не підросли, батьки всюди брали їх із собою, разом ходили на природу, в місто. Мали багато хороших друзів. Та настав час, коли хлопцеві з дівчиною захотілося свободи. Тут хорошою альтернативою могла б стати позакласна зайнятість, спортивні секції, ковзанка, басейн. Але де діти проводять у Хусті вільний час? На дискотеках! Щоб було куди адреналін викинути і себе проявити в товаристві однолітків. Якщо хтось думає, що для молоді достатньо встановити в центрі кілька лавиць і забезпечити доступ до Інтернету, то дуже помиляється.  Юнь п’є, палить, вештається абиде, вживає наркотики. Батьки про все чомусь дізнаються в останню чергу. Але на дітей не звертають належної уваги ні школа, ні влада, ні структури, покликані цим займатися», – каже пані Магдалина.

Класний керівник школи, де навчалася дівчина, наголосила: «У мене враження про неї хороше, як про ученицю. Із п’ятого  класу я керівник цього класу і не мала з нею якихось проблем. Спокійна дитина, ні з ким у класі не конфліктувала. Вчилася в міру своїх можливостей. Вона досить талановита, навчання їй вдавалося. Трішки лінькувата, деколи недоучувала, але якихось ексцесів з нею не виникало. І я, і діти дуже вражені».

Не зрозуміло, як у школі не знали про те, що дівчина цупила в інших речі, що біля навчального закладу торгувала наркотиками.

Звичайно, про продаж заборонених препаратів в освітніх установах міста  над Тисою відомо багатьом. Такий «бізнес» процвітає в Хусті вже більше десятиліття. Проте мова про іншу школу. Але від цього проблема не втрачає актуальності. Торгують наркотиками і біля сільських «храмів науки»…

Однак у жодну школу міста протягом останнього часу для профілактичних бесід право­охоронців не кликали.

Освітяни коментувати подібні ситуації не люблять, бо такі історії, із їхніх же слів, підривають рейтинг навчальних закладів. Як не прикро, та людська логіка така, що простіше відхреститися від проблеми, ніж шукати шляхи її вирішення…

У першу чергу відповідальність за наркоманію лягає на плечі не вчителів, а батьків. І це справедливо. Вихованням своїх чад передусім повинні займатися найближчі люди. Проте вирішити непросту проблему можна лише спільними зусиллями і батьків, і освітян, і поліції. Та й діяти всі повинні злагоджено, а то через кілька років наслідки можуть набути неабиякого масштабу.

На жаль, самі школярі говорять про те, що трапилося в Хусті, неохоче. Бояться, що юна вбивця, оскільки вона неповнолітня, може опинитись на волі і жорстоко розправитися з тими, хто про неї мовив «лихе слівце».

«Не хочу нічого казати. Ми однолітки, просто  вчились у різних класах», – переконує Вік­тор.

«Ми майже не спілкувались, вона абсолютно нічим не відрізнялася від інших», – каже Василь.

Утім… річ не лише в цій дівчині… і не лише в цьому випадку.

Наркоманія – це хвороба не однієї людини, це – недуга суспільства!

Всесвітня організація охорони здоров’я нарахувала в Україні понад півтора мільйона наркозалежних різного ступеня тяжкості. Серед старшокласників частка тих, хто вживає дурман, навіть більша, ніж у державі в цілому, заявляють у Міністерстві охорони здоров’я. Експерти вважають, що ця тенденція перш за все є проявом соціальних проблем.

Крім того, ще у 2003 році Організація Об’єднаних Націй віднесла нашу державу до 24 країн світу, які потребують термінової допомоги через високий рівень вживання наркотиків. МВС, зі свого боку, наводить статистику, згідно з якою кожен сьомий кримінальний злочин у нас коїться у сфері вживання наркотиків. Як стверджують  громадські активісти, держава легально виробляє та імпортує набагато більше наркотичних препаратів, аніж потрібно для лікування. Міжнародні організації, серед яких Альянс ВІЛ-СНІД, оцінюють річний обіг наркотичних препаратів в Україні у два мільярди доларів, а денну дозу пересічного наркомана – у 20 доларів. Наголошують вони й на «кришуванні» наркобізнесу з боку представників влади і силових структур.

Що ж стосується  хустського кримінального дуету, то парочку триматимуть під вартою до 20 квітня. Обох вбивць скеровано на проходження судово-психіатричної експертизи. Слідство у справі поки що триває. Далі на горе-дітей чекає суд. За умисне вбивство брата із сестрою можуть посадити за ґрати на строк від десяти до п’ятнадцяти років або ж присудити їм довічне ув’язнення.

Фото zk.npu.gov.ua