Хірурги викачали з вагітної усю кров!

Та професор Леонід Маркін, у якого вона спостерігалася, запідозрив недобре. 29-річна Христина потерпала від рідкісної патології — синдрому Марфана. Будь-якої миті у неї могла розвинутися розшаровуюча аневризма аорт. Лікар скерував її на ехокардіологічне обстеження в обласну клінічну лікарню.

О 16.30 жінку привезли на обстеження, а о 19.30 — повезли в операційну...

«Синдром Марфана — це вроджене захворювання сполучної тканини. Такі хворі — високі на зріст, мають довгі кінцівки, довгі пальці (як на руках, так і на ногах), деформацію грудної клітки, порушення зору (через підвивих кришталика), — розповідає д.м.н., професор Любомир Кулик. — Практично в усіх пацієнтів зі синдромом Марфана рано чи пізно розвивається розшарування аорти — оболонка усередині тріскає, утворюються два просвіти. Один з них має надто тонку стінку. Якщо аорта розірветься (а трапитися це може у будь-який момент), пацієнт помре. Розшаровуюча аневризма аорти — патологія, яка зустрічається нечасто (20 випадків на мільйон населення). Синдром Марфана — ще рідше. Такі хворі повинні постійно спостерігатися у кардіолога, особливо якщо це — вагітні жінки. При виникненні ситуації, яка загрожує життю, їх необхідно негайно оперувати. У нашій лікарні три кардіохірурги володіють методикою оперування розшаровуючої аневризми аорти (я, Ігор Процик та Віталій Аверчук, завідуючий І кардіологічним відділенням) — періодично їздять стажуватися за кордон, оперують у Луцьку, Івано-Франківську, Ужгороді, Києві (в інституті Амосова). Один спеціаліст залишається на місці — на випадок, якщо у лікарню поступить хворий з аневризмою (за рік проводимо 20-25 таких операцій). Того дня на зміну заступив Ігор Процик».

“Перед нами постало питання: як врятувати і жінку, і дитину? Якби узяли її відразу на операцію, плід би точно загинув, — каже лікар-кардіохірург кардіохірургічного відділення ЛОКЛ Ігор Процик. — Скликали консиліум лікарів. О 19.30 бригада акушерів-гінекологів на чолі зі заступником головного лікаря ЛОКЛ з материнства і дитинства Роксоляною Коржинською та завідуючим акушерським відділом фізіології та патології вагітних Львівської обласної клінічної лікарні Володимиром Солощенком провела жінці кесарів розтин. Дитинка (дівчинка) народилася недоношеною (вагою 2 кг, зі зростом 46 см), але життєздатною. Після цього поглибили наркоз (за цим процесом пильнував завідувач реанімаційного відділення №2 Любомир Соловей) і чекали ще півтори години. Оскільки розріджували гепарином кров, могла розвинутися маткова кровотеча. Тоді би довелося видалити матку. На щастя, усе обійшлося, і ми приступили до основного етапу лікування — операції на аорті. Це — небезпечна операція: у пацієнтів з розшаровуючою аневризмою аорти може розвинутися ниркова недостатність, порушення мозкового кровообігу”...

“За статистикою Польщі, Німеччини, США, показник смертності при розшаровуючій аневризмі аорти становить 20-25%, — каже Любомир Кулик. — Аорта — це головна судина організму, яка постачає кров у всі органи та тканини. Операція при розшаровуючій аневризмі аорти проводиться в умовах повної зупинки кровопостачання. До пацієнта під’єднується апарат штучного кровопостачання. На момент операції припиняється і штучний, і природний кровообіг (у судинах практично немає крові). Хірурга ставлять у жорсткі часові рамки — має 20-30 хвилин на те, щоб провести основний етап операції. Потім мусимо поновити кровообіг — мозок не може довго обходитися без кисню. Тіло пацієнта охолоджують до +18°С”.

За життя жінки та її первістка боролося 12 медиків! Христина провела в операційній

8 годин — і... вижила! Ба більше: зможе вести повноцінне життя і навіть народити друге маля (хоча лікарі не радять з цим поспішати).

Це — не перший випадок, коли кардіохірурги обласної лікарні рятують життя і вагітній жінці, і її дитині. Не так давно бригада львівських кардіохірургів провела складну операцію у Луцьку — видалили тромби у жінки з тромбоемболією легеневої артерії, яка перебувала на 19 тижні вагітності. Вона успішно доносила дитину і народила здорового малюка. Любомир Кулик каже: “Творили би більше таких див, якби фінансування було справним”. Операцію Христині оплатили частково за бюджетні кошти, частково — за кошти благодійного фонду лікарні та кардіохірургічного відділення.