«Корсар» в Опері: спецзадум, спецтехніка та дві сотні костюмів
На сцені Львівського національного театру опери та балету ім. С. Крушельницької — прем’єра. Знаменитий балет «Корсар», який створив за однойменною поемою Байрона французький композитор Адольф Адан, на львівську сцену перенесла хореограф-постановник, заслужена артистка Росії Юліана Малхасянц (Большой театр, Москва). За останні роки це — наймасштабніша постановка театру.
Юліана Малхасянц не вперше співпрацює із львівським Театром опери та балету. У їхньому спільному доробку вже є балет “Дон Кіхот”, який народився чотири роки тому. Створювала “Корсар” Юліана у співпраці з диригентом-постановником, автором музичної частини Юрієм Бервецьким. Малхасянц внесла свої корективи у “стандартне” лібрето твору, повертаючи його до першоджерела — твору Байрона. Зокрема вона дала більше простору героїням-жінкам “Корсара”, спробувавши вивести їх з чоловічої тіні. Самій Юліані неодноразово доводилось перевтілюватись за часів своєї балетної кар’єри в ту чи іншу героїню цієї постановки.
Родзинка роботи — у її візуальності. Складні яскраві декорації (художник-постановник Михайло Риндзак) вражають грандіозністю, масштабністю та продуманістю. А ще мінливістю. Щойно перед очима глядачів був барвистий східний базар, невільничий ринок, а за хвилину він перетворився на похмурий грот корсарів, потім так само стрімко сцена “стає” палацом Саїд-паші, а наостанок на ній з’являється доволі реалістичний корабель... Цікавим акцентом стають світлові спецефекти (художник світла Юрій Божко), для створення яких театр замовляв спеціальну техніку. Завдяки їм на сцені імітується буря, свавілля морських хвиль... Щоб усі технічні моменти працювали як “по маслу”, Малхасянц навіть організувала спеціальну технічну репетицію, коли прогнала балет від і до, задіявши лише технічний персонал, без артистів.
Не менший розмах відчувається і у сценічному одязі (художник костюмів — Христина Козак). Для спектаклю пошили близько двох сотень костюмів. Головні герої переодягаються за дві з хвостиком години (стільки триває балет) п’ять разів. Дивує, щоправда, аж надто велика подібність образу корсарів до голлівудського Джека Горобця...
Масштабність та парадність “Корсара” підкреслює й те, що на сцену виходить практично вся балетна трупа. Хоча в центрі уваги все ж ватажок корсарів Конрад (Олексій Потьомкін) та його кохана Медора (Христина Трач), танцювальних номерів вистачило на всіх. Але на тлі насиченості самодостатніми танцювальними постановками сюжетна лінія перетворюється на пунктир — від танцю до танцю, від номера до номера. Вставляв палиці у колеса гармонії та цілісності розповіді, що мала б вестись мовою пластики, тіла і танцю, і зал. Публіка не шкодувала оплесків на окремі танці солістів чи трупи, а ті, своєю чергою, “забували”, що на сцені “живе” історія, й відволікалися від неї, щоб насолодитися любов’ю глядачів та вдячно їм вклонитися.
