Наша класна керівничка пішла працювати у туристичну фірму
Перед 1 вересня син ходив у школу допомагати вчительці з книжками, а коли повернувся, розповів: «Наша вчителька йде зі школи. Вона ціле літо працювала у туристичній фірмі, їй сподобалось. Там більше перспектив, зарплата у чотири рази вища. Тепер вона — екскурсовод!»
Від цієї новини я оторопіла. Мені так сумно стало. До сліз… Для мене не новина, що молоді перспективні вчителі йдуть зі школи через низьку зарплату та величезний обсяг роботи, а тепер ця проблема торкнулася мене особисто. І я не знаю, як зупинити цю сумну тенденцію… Часто буваю у різних навчальних закладах, і чітко бачу, що педагогічним колективам потрібна «молода кров»! Ну, не може людина очолювати 25 років навчальний заклад, а на пенсію йти у 83, і те — через скандал… Щоб освітній заклад був сучасним, відповідав усім вимогам часу, треба багато працювати, мати стратегічне мислення. До такої роботи потрібно залучати молодих, розумних та перспективних людей.
Наша вчителька викладала історію, вона освічена, комунікабельна, мегапозитивна, намагалася вникнути у проблему кожної дитини та класу! І не заговорити цю проблему, що важливо, а справді її вирішити. Можливо, не з усім батьки погоджувалися, але в діалозі завжди народжується істина. Відвідувала різні курси з особистісного розвитку, зокрема, курси з ораторського мистецтва. Це все можна було прочитати та побачити на її сторінці у Фейсбуці (ми з вчителькою у друзях). І результат такої роботи видно неозброєним оком. Її мова зрозуміла для дітей, а її настрій заряджає до сумлінної праці — і над предметом, діти історію обожнюють, і над собою!
Вчителька не втомлювалась з дітьми розмовляти! І з батьками, до речі, теж. Не обмежувалася лише уроками з історії та виховною годиною, часто говорила з дітьми про життя і поза уроками. У нашому класі більшість — хлопці. Тому треба багато працювати на тим, щоб у змаганні за лідерство, вони одне одного не позабивали… Булінг у школі — неприпустимий! Його треба викорінювати (як з боку дітей, так і з боку вчителів).
Чи люблять діти вчительку, батьки одразу це помічають. Коли діти повертаються зі школи, розповідають їм про свій день. І про вчителів, які справили на них найбільше враження. Про нашу вчительку історії син завжди говорить з повагою! Завжди розповідає про щось цікаве і корисне, про що дізнався від неї.
Вчителька вільно володіє комп’ютером, усіма сучасними програмами, які використовують у школі (на жаль, цим можуть похвалитися не усі вчителі, і часто через це виникають конфлікти, зокрема, під час дистанційного навчання).
А я і не дивуюсь, що така класна вчителька пішла працювати у туристичну фірму (знаю керівника, і по — доброму заздрю, компанія отримала цінного працівника). На посаді екскурсовода наша вчителька повною мірою зможе проявити свої знання, творчі здібності та характер. Звісно, що у формуванні майже сталевого характеру школа зіграла не останню роль. Сучасні діти ні на мить не дають розслабитись!
І ось у батьківській групі перед 1 вересня наша вчителька пише: «Дорогі батьки і діти, оскільки я йду працювати у туристичну фірму, з 1 вересня у вас буде новий класний керівник. Бажаю усім вдалого навчального року. Вірю в потенціал кожної дитини! Дякую батькам за гарну співпрацю. Бажаю нам усім миру та якнайшвидшої Перемоги, щоб діти могли зростати у вільній країні без війни».
У батьківську групу посипались привітання та подяки за сумлінну працю для улюбленої класної керівнички. Батьки бажали нашій вчительці успіхів на новій роботі і дякували за підтримку та увагу до кожної дитини! За любов, терпіння і розуміння. На новину про нового класного керівника батьки наразі не відреагували. Але, звісно, сподіваються і вірять у глибині душі, що спільну мову вдасться знайти і з цією вчителькою (за віком — старшою). І я в це вірю!
А на сторінці у Фейсбуці нашої вчительки я тепер читаю новини про найкрутіші екскурсії та про її враження: «Після кожної мандрівки залишається яскравий післясмак, — пише вона. — Наче після перегляду захоплюючого фільму. В головній ролі з цікавими та веселими туристами. Мандрівки надихають».
А ще там багато чудових світлин. Наша вчителька як ніхто інший розуміє, як екскурсії згуртовують дітей та залишають яскраві спогади. Радить поєднувати приємне із корисним, даруючи дітям радість, пізнаючи цікаві куточки рідного краю!
Ні, я не плачу. А якщо і плачу, то це сльози радості. Кожна людина шукає своє місце під сонцем! Тому бажаю нашій вчительці успіхів на новій роботі, міцного здоров’я, розширення власних горизонтів, добробуту, фінансової стабільності та безмежного щастя!
Ми вас не підведемо…
