Чи постачатиме Китай зброю росії, зважаючи на бажання підкорити Тайвань?

Тайвань постав частиною Китаю на підставі домовленості між Рузвельтом, Черчиллем та Чан Кайші під час Другої світової війни. На той час Тайвань був частиною Японської імперії, яка перебувала у стані війни з США. Навіть при наявності сильної мотивації покарати Японію за Перл-Харбор та інші прикрощі, США ніколи би цього не зробили, якби знали, що цією дією віддають Тайвань комуністичному Китаю. Каїрська конференція за участю Чан Кайші відбулася 22−26 листопада 1943 року. Республіка Китай дістала суверенітет над Тайванем 25 жовтня 1945 року. А до того 50 років була під управлінням Японії.

Після громадянської війни 1946−1949 років, Комуністична партія Китаю захопила владу на континенті і примусила Чан Кайші втікати на острів Тайвань, де комуністи не мали змоги його дістати. Там його партія — Гоміндан — постала правлячою.

Іронія полягає у тому, що комуністичний Китай наполягає на суверенітеті, використовуючи обіцянки, дані її заклятому ворогові Чан Кайші.
На Тайвані лише 7% населення хочуть влади китайських комуністів і встановлення однопартійної системи замість розвинутої парламентської демократії та свободи слова, якими вони насолоджуються вже багато років.

Уряди США та Великої Британії погоджуються з тим, що вони відписали Тайвань Чан Кайші на каїрській конференції. Але не погоджуються, що тим самим, Китай здобув суверенітет над Тайванем. Бо не гадали вони, що комуністи можуть прийти там до влади.

Втім, це слабка юридична позиція.

А що їм робити? Віддавати Тайвань під контроль комуністичної влади Китаю?

Тож вибір в них між слабою юридичною позицією та приходом комуністичної влади на Тайвань. Погодитися з цим — допустити політичний ідіотизм, хоча б тому, що авторитарні та тоталітарні режими ніколи не обмежуються тою територією, якою володіють. Експансіонізм є їхнім другим его. То ж США наполягають на тому, що їхня політика лише захищає статус-кво, що склався у світі. США та Велика Британія обирають слабку юридичну позицію, бо на щастя, мають сильні Військово-морські сили, щоби боронити Тайвань від Збройних сил Китаю. А ті хочуть встановити там свою владу, спираючись на подарований Китаю суверенітет у 1943 році.

І тут ми підходимо до суті справи: Ялтинська та Потсдамська угоди між США, росією та Великою Британією, а також Каїрська домовленість між США, Китаєм та Великою Британією своє віджили. Але на заміну їм після розпаду Радянського Союзу не прийшли інші угоди та документи, які би забезпечували світовий порядок без війн.

Неспровокований військовий напад росії на Україну є трагедією для українців, але водночас дає надію США та країнам Європейського Союзу на встановлення нового світопорядку замість угод Другої світової війни. Для цього росія має програти війну в Україні і підписати нову угоду зі США та їхніми союзниками про засади нового миру у Європі.

Якщо уряди деяких європейських країн не піднялися до усвідомлення важливості цього історичного моменту, ще не пізно схаменутися і поставити Україні всю необхідну зброю та боєприпаси. Бо саме зараз вирішується чи бути тривалому миру у Європі у наступні 50 років.
Для державності України — це історичний шанс, якого може не трапитися у наступні 100 років. Це шанс позбутися російського впливу та приєднатися до співтовариства вільних парламентських демократій Європи з ринковою економікою, свободою слова та значно нижчим рівнем корупції, ніж той, який ми на жаль, спостерігаємо в нашому суспільстві.

Уряд комуністичного Китаю теж усвідомлює цю важливість історичного моменту, і тому є вірогідність масованого постачання зброї та боєприпасів урядові росії з метою отримати поступки від США та Європи щодо Тайваню, влаштування військових баз Китаю на світових торгових шляхах і доступу до країн Африки з багатими природними ресурсами. Якби не цей прикрий фактор, можна було б з упевненістю прогнозувати завершення цієї війни вже за кілька місяців через виснаження резервів зброї, боєприпасів та фінансів в росії. Виглядає, що на сьогодні Китай є неготовим до Третьої світової війни, і це дає певну надію на обережну поведінку Китаю щодо постачання зброї росії. В усякому разі, минулого тижня і канцлер Німеччини Олаф Шольц, і міністр закордонних справ Євросоюзу Жозеп Борель висловили надію, що Китай не стане постачати зброю росії. Можливо, це така гра Китаю з Європою, щоби просувати свій порядок денний. Офіційних заяв щодо того, що він не буде постачати зброю росії, Китай не робив.

Якщо все ж таки така біда станеться, то в української дипломатії є дві теми для відповіді.

Перша — це визнання незалежності Тайваню, щоби отримати від нього постачання боєприпасів за ще одним ленд-лізом. (На Тайвані частина політиків вважає його незалежним де-юре і тому не думає, що слід проголошувати незалежність. А друга частина вважає, що Тайвань є незалежним де-факто, і тому проголошення незалежності ще попереду, щоби зафіксувати це де-юре).
А друга — це компенсаційні позови до міжнародних судів через вірогідний витік коронавірусу з уханської лабораторії. Цей аргумент тримає у запасі і уряд США.

Звісно, і виплати дотацій з українського бюджету китайським компаніям, що займають домінуючу позицію на українському ринку сонячної енергетики, мають бути припинені, хоча це і не справить суттєвого враження на китайський уряд. Але до цих недружніх до Китаю дій слід вдаватися виключно у разі доведеного масового постачання зброї агресорові з боку Китаю. Бо наша мета полягає не у тому, щоби сваритися з великою державою, а в тому, щоби визволити якомога скоріше усі окуповані території. У наших союзників — США та країн Євросоюзу — є свої важелі впливу на Китай, оскільки вони є значними ринками збуту для китайських товарів.

Якщо ці ринки закриються для Китаю, то йому вже буде не до Тайваню. Шкода, якщо американцям та європейцям доведеться вдаватися до таких обмежень, бо це негативно вплине і на їхні економіки. Втім, в Китаю не повинно бути жодних сумнівів, що на нього чекає у разі прийняття сторони агресора у цій війні. В цьому разі світова економіка розділиться на дві частини: в одній будуть торгувати між собою авторитарні та тоталітарні країни, а в другій — країни, де існує розподіл гілок влади, свобода слова, багатопартійність і змінність влади. Усвідомлення такої перспективи є тим єдиним аргументом, який здатний змусити Китай не вплітати питання Тайваню у поточну російську агресію проти України. Активне втручання Китаю у війну було би економічним лихом для усіх сторін, але історичний момент недвозначно вимагає рішучості від усіх країн з розвинутою економікою, реальною незалежністю трьох гілок влади та свободою слова, якщо вони хочуть зберегти ці надбання цивілізації для себе та своїх спадкоємців.