Як не поставити хрест на демократії?

Демократія, верховенство права, права людини.

Це не просто базові цінності західної цивілізації. Це ДНК вільного світу. І ще це код «свій/чужий». Саме тому, що український народ продемонстрував: свобода це і наша ДНК, на наш бік після початку повномасштабного вторгнення російської тиранії став весь Вільний світ. «Ми з тобою однієї крові», саме цей принцип спрацював і врятував Україну. Саме врятував. Бо без підтримки вільного світу ми сьогодні не можемо ані вести війну, ані забезпечувати українське суспільство, ані душити російську імперію санкціями.

А ще ці цінності — це найбільший прагматизм. Саме тому, що українці відчувають свою волю, ми знаємо, за що стараємось, на відміну від пригнічених росіян. Вільний український громадянин боронить свій дім, а російського солдата, як раба, відправляють помирати заради задоволення божевільних амбіцій імператора. Кожна гривня платника податків в Україні вартує десятьох російських. Бо завдяки вільним медіа та опозиції, корупція в Україні хоч і більша, ніж в Вільному світі, але в рази менша за російське тотальне розкрадання. І тому до української гривні готові докласти свій долар, євро та навіть ієну наші союзники.

Саме це і показує, що захист та збереження демократії в Україні — це не просто про те, жити нам вільно чи не зовсім. Це про те — чи жити нам взагалі. Так склалась історія, що Україна або буде вільною, або її не буде. Автократична Україна буде поглинута російською імперією, як це вже де-факто відбулось з автократичною Білоруссю.

Тож поруч з дипломатичним, волонтерським, інформаційним напрямами нашої боротьби ще є й такий — збереження демократії. І, на жаль, останнім часом на цьому напрямі тривожно.

Що є основами демократії? Вільні медіа, парламентаризм, місцеве самоврядування. Звичайно, війна — не найкраща теплиця для демократії. Але це і не виправдання для її згортання.

Чому національний марафон має бути під повним контролем влади, а не, наприклад, журналістської спільноти? Результат — повне засилля однієї політичної сили в національному марафоні. Це тоді вже не національний марафон, а скоріше Приватний чи Офісний.

Чому з цифрового мовлення відключено цілий ряд абсолютно проукраїнських каналів?

Чому вперше в історії України вже понад рік немає трансляцій засідань Верховної Ради? Якщо з безпекових міркувань неможливі прямі трансляції (дуже сумнівний аргумент), що заважає показати трішки пізніше повний запис засідань?

Чому понад рік в парламенті нема годин запитань до Уряду? Я розумію, де сьогодні реальний уряд, ок, зробімо годину запитань до Офісу президента.

Чому спікер парламенту пропонує заборонити депутатам розповсюджувати інформацію про хід пленарних засідань, а в співавтори собі бере Бойка і Шуфрича, цих професорів демократії?

Чому вистачило одного питання про Андрія Єрмака, щоби викинути одного з народних депутатів із засідань Верховної Ради фактично до кінця війни? При цьому уже понад рік ну ніяк не знаходяться конституційні механізми, щоб викинути з Ради депутатів від ОПЗЖ (щось так засліпило очі тим, хто начебто ці механізми шукає, що вони не бачать пряму статтю Конституції).

Чому треба розігнати місцеве самоврядування Чернігова, яке нікуди не тікало, допомагало обороняти місто, а зараз забезпечує його життєдіяльність? Невже тільки тому, що чернігівці зовсім недавно дали «Слузі народу» тільки 4 місця з 42 в міськраді? І якщо вийде з Черніговом, хто буде наступним? І що це за демократія така?

Відповіді на ці питання — це не вікторина і не політичне ток-шоу. Це збереження демократії, а значить забезпечення нашої Перемоги. А потім і майбутнього. Бо проблеми в економіці Україну на шляху в Євросоюз не зупинять, а проблеми з демократією — поставлять хрест на нашому європейському майбутньому.

І про єдність. Можна мати єдність, як в росії та її Держдурі. Єдність навколо втримання влади та прикриття зловживань. А можна тримати єдність навколо Перемоги. І тоді ті, хто атакує демократію — мають бути зупинені. Гарного дня, Андрію Борисовичу.

Джерело