«Время строить»… Або час піаритися на чужій біді?

Минулої неділі на телеканалі “Інтер” стартувало мелодраматичне реаліті-шоу “Время строить”.

Така собі сучасна казка. У ній чимало – постановочного, надуманого, натягнутого, штучного… Попри рекламні  наголоси на соціальності цього телепроекту, насиченості його ідеями добра, світла, любові, назвав би цю програму показухою. За якою проглядається політичний і навіть геополітичний підтекст.

Колишня телеведуча «Х-фактору» Оксана Марченко постала у програмі «Время строить» в образі чудодійника, якому під силу майже все. Зокрема, може вирішити «непідйомні» для простих смертних українців проблеми: всього за два місяці (у чистому полі, «з нуля», без належно оформлених документів) замість старої розвалюхи збудувати сучасний двоповерховий котедж для сім’ї з п’яти осіб. Просторі   кімнати з новими меблями, телевізорами, комп’ютерами, спальні, санвузли, кухня, “нафарширована” побутовою технікою, їдальня, гардеробна, гараж із новим скутером, швейна майстерня для дружини, тренажерний зал для її чоловіка (спортсмена-інваліда), комірки, завалені домашньою консервацією,  гостьова кімната. А довкола хати – садок з англійським газоном, штучна міні-водойма з венеціанським містком, доріжки, викладені бруківкою… Біля причалу (з пандусом) на Дніпрі – подарований човен. На все це щасливим власникам новобудови (глава сімейства під час аварії трамвая втратив ногу) не довелося потратити жодної копійки! Хоча об’єкт коштує десятки, якщо не сотні тисяч «баксів». Усі чималенькі комунальні послуги господарям цього райського куточка доброзичливці оплатили на півроку наперед…

«І це ще не все!» — постійно повторює у програмі Оксана Марченко. На час будівництва родину відправляють відпочивати у Венецію, влаштовують для приголомшеного подружжя романтичні вечори і шопінг. Дізнавшись, що молодь у селі Карнаухівці не має де проводити вільний час, бо у місцевому  спортзалі впала стеля, «Время строить» береться капітально відремонтувати його. Облаштовує на кшталт столичних спорткомплексів, а його директором голова сільради призначає… головного героя передачі.

Над здійсненням голубої, як дахівка на цьому будинку, мрії сім’ї Горбоносів працювали спонсори, відомі архітектори, дизайнери, хмара будівельної техніки і десятки різноробів. На підмогу їм ведуча покликала богатиря-чемпіона Василя Вірастюка, який з бригадою крутих байкерів перед телекамерами показово корчував пні, розмішував розчин. А також — співачку Віру Брежнєву, яка цього разу мікрофон змінила на шпатель, а еротичну сукню — на комбінезон штукатура. Надалі обіцяють залучати на схожі будови футболіста Андрія П’ятова, шоумена Потапа, співачку Ірину Білик. І навіть рідкісну нині в Україні гостю (бо гастролює в Росії) Ані Лорак.

Цей телепроект нагадав мені старий і наївний радянський фільм про підкорювачів цілини, одному з яких, передовику, коли до нього приїжджає здалеку мама, ледь не за день будують хату. Наліт такої радянської картинності, зрежисируваної благодійності відчувається і у «Времени строить». Десант будівельників у чистій уніформі, який вишикувався перед початком роботи, асоціюється з військовими парадами на Красній площі. А сама телеведуча виглядала як енергійна піонервожата, організатор масових заходів. Випадково чи ні, але Марченко згадує у передачі СРСР, натякаючи на те, що нинішня її акція чимось подібна на злагоджену працю у тодішніх трудових колективах… Не знати для чого у цьому проекті, який претендує на національний масштаб, ведуча  послуговується російською. Державною мовою тексти Марченко українці не зрозуміли б?

На щастя, чимало телеглядачів не “купилися”. Іронізують щодо “Времени строить”, обурюються, кажуть про піар, маніпуляції. І навіть – про спекуляції на чужій біді. А також про сумнівні «пролетарські»  месиджі цієї програми – про те, що щасливим можна стати за якихось два місяці. За рахунок чужої праці. І за чужі гроші.

Найімовірніше, «Время строить» — погано замаскований ідеологічний проект, співзвучний з ідеями громадської організації «Український вибір – право народу». Її патронує чоловік Оксани Марченко – політик Віктор Медведчук, ставлення до якого в Україні доволі критичне. Випадково чи ні, але кольори автобуса, на якому роз’їжджають творці програми, дуже схожі на  біло-синьо-червоні барви символіки цього руху. І Росії… Може, зроблено це спеціально, щоб на “Український вибір” «клювали» довірливі громадяни під час майбутньої виборчої кампанії?..