То неправда, що люди не встигли злякатися...
Це мій особистісний, звичайно, суб’єктивний погляд на так зване ГКЧП серпня 1991 року. Зранку 19 серпня у магазині почув від одного з покупців: “Окончен бал - погасли свечи...”. А інший додав: “Недолго музыка играла”... Згодом мій колега-журналіст, скрушно зітхнувши, сказав: “Тільки-но встигли ковтнути свободи, і от маєш...”.
Путч тривав три дні - 19-21 серпня. Після провалу ГКЧП не раз чув: то так швидко минуло, що люди не встигли злякатися... Гадаю, багато хто встиг... Ну я, до прикладу... Степан Давимука, у той час заступник В’ячеслава Чорновола по виконавчій владі, у попередньому випуску “Високого Замку” згадував про нараду на Яворівському полігоні, яку проводив з військовим керівництвом тодішній міністр оборони Радянського Союзу Дмитро Язов. Після провалу заколоту і арешту він скаже: “І мене, старого дурня, туди вплутали...”. Так ось, у тій доповіді Язова було названо чимало прізвищ націоналістів, на яких треба звернути особливу увагу. Не виключалася і депортація. Серед тих прізвищ було і моє... 20 серпня у газеті “За вільну Україну” з’явилася лише одна журналістська публікація під моїм прізвищем, у якій було чітко сказано: “Вчора стався військовий путч...”. Думаю, у разі перемоги ГКЧП мені б того не подарували... Очевидно, чимало людей прораховували свою подальшу долю... Я думаю, що ота хунта не вдалася би до розстрілів чи навіть ув’язнень, але з роботи багато би хто полетів. Путчисти теж встигли за час правління Горбачова стати трохи демократами...
Чи злякалися путчу львів’яни? Заступник голови обласної ради Микола Горинь згадував, що на широко “розрекламований” мітинг протесту біля пам’ятника Іванові Франку 20 серпня зібралося не так уже й багато людей. Микола Миколайович сказав тоді жартома одному з керівників КДБ: “Якби не ваші люди, то цей мітинг виглядав би ще біднішим...”. Попри це, треба зробити поправку на час: розпал літніх відпусток і студентські канікули... Власне через це не вдалося зібрати сесію Львівської обласної ради. Один із колишніх народних депутатів України у своїх спогадах писав: “Коли я вранці 19 серпня прийшов до обласної ради, то застав там лише прибиральницю...”.Брехня! Зі самого ранку були усі керівники обласної ради і виконавчого комітету, які не перебували у відпустках. На 10.00 в залі засідань президії облради були близько 30 депутатів усіх рівнів. Саме тоді Богдан Горинь сказав: “Країна вже не та, через три дні ГКЧП зазнає провалу...”. Як у воду дивився. Вже пізніше один із політв’язнів скаже: “Я з друзями випив чарку за гекачепістів. Вони пришвидшили розвал Совєцького Союзу...”.
Досі, як казав герой фільму “Іван Васильович змінює професію,” “меня терзают смутные сомнения”, чи був сам Горбачов, якого ізолювали у Форосі, задіяний у сценарії такого порятунку Радянського Союзу, а потім злякався...
Попри те, що нині Горбачов вважає, що “кримнаш”, мені б не хотілося вірити, що автор перебудови і демократизації країни міг влаштувати такий спектакль. З часом все таємне стає явним. Звичайно, знайдуться люди, які шкодуватимуть, що серпневий переворот 1991 року зазнав краху. Та найбільше шкодує за цим кадебіст Володимир Путін. Один із учасників ГКЧП, тодішній міністр внутрішніх справ Борис Пуго, 22 серпня, не чекаючи арешту, застрелив дружину і себе. Якби на чолі перевороту був Володимир Путін, він би не стрілявся… Він би не пошкодував набоїв для власного народу, щоб не допустити «найбільшої геополітичної катастрофи XX століття».
