Підпорядковувався Москві, але служив Україні

До випробувань, які нині переживає Україна, додалося ще одне, яке матиме величезне значення як для внутріполітичної ситуації у державі, так і для відносин з нашим войовничим сусідом Росією. Іспит цей пов’язаний зі смертю предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату Митрополита Володимира і вибором нового глави УПЦ МП. Значна частина пастви цієї Церкви молиться у храмах неспокійного нині сходу-півдня і, ні для кого не секрет, є об’єктом постійних (не тільки духовних) впливів з боку Москви...

78-річний Митрополит Володимир відійшов у вічність минулої суботи у столичній клініці “Оберіг”, де його лікували тривалий час. Останню шану цьому видатному релігійному діячеві віддали тисячі віруючих, багато державних і громадських діячів, зокрема президент України Петро Порошенко з дружиною, які є парафіянами УПЦ МП. Дату і місце поховання владики визначить Священний Синод УПЦ МП. А наступника Митрополита Володимира буде обрано на Архієрейському Соборі УПЦ МП.

Не виключено, що для участі у похороні Блаженнійшого приїде глава Російської православної церкви, патріарх Московський і всія Русі Кирило. Він же захоче бути присутнім на засіданні Священного Синоду, щоб дати свої “рекомендації” щодо наступника. Для Москви архіважливо, щоб багатомільйонною паствою православних українців “опікувалася” людина, яка поділяє ідеологію “русского мира”.

Кілька тижнів тому представники української влади заявляли, що, зважаючи на напруженість у відносинах між Україною і Росією, на ту негативну роль, яку відіграла РПЦ в оцінці нинішнього протистояння між нашими державами, візити глави РПЦ Кирила є небажаними. Але хіба соратник Путіна слухатиме ці застереження?

Митрополит Володимир був патріотом своєї землі, намагався проводити автономну від Москви політику. При ньому відбувся прогрес у справі об’єднання українського православ’я, він давав відсіч тим радикалам у своєму середовищі, які противилися цьому. За словами професора Києво-Могилянської академії, політолога Олексія Гараня, “попри те, що УПЦ завжди залишалася під омофором Московського патріархату, за останні роки Володимир забезпечував еволюцію формально самостійної української церкви в українському напрямку. Ніколи прямо не заявляв про свою прихильність до автокефалії. Але, незважаючи на серйозну проросійську опозицію серед церковних ієрархів, Митрополиту вдавалося досягати дедалі більшої лояльності УПЦ до української державності. Його діяльність є прикладом складної, обережної, але все-таки проукраїнської еволюції значної частини УПЦ МП”.

У часи президентства Януковича Мит­рополита не раз хотіли змістити, радили добровільно відійти від справ. Він, незважаючи на погане здоров’я, на диктат не піддався. За словами особистого секретаря Блаженнійшого — Олександра Драбинка, революційні події в Україні Мит­рополит Володимир сприймав як період очищення...

Коментар для «ВЗ»

«Митрополит Володимир жодного разу не сказав про «русский мир»...

Андрій ЮРАШ, релігієзнавець, кандидат політичних наук

— Блаженнійший Володимир очолював Церкву, яка перебуває у канонічному підпорядкуванні Московського патріархату, проте його заслугою є те, що за 22 роки біля керма Церкви виросла ціла генерація патріотично, проукраїнськи налаш­тованих ієрархів і загалом духовенства. Того духовенства, яке розуміє потребу автокефалії УПЦ і яке зараз, після смерті Блаженнійшого, готове ставити це питання на порядок денний у переговорах з Москвою.

Незважаючи на серйозні намагання скоротити чинний рівень незалежності в управлінні УПЦ МП, Митрополит Володимир не дозволив у жодному моменті піддати сумніву цей статус. Особливо активними такі намагання були, починаючи з 2008 року, коли до керма РПЦ став Кирило. Митрополит Володимир утвердив нову світоглядну концепцію для Української православної церкви. У 2003 році на Архієрейському Соборі він виступив з декларацією про те, що УПЦ об’єднує людей різних політичних поглядів, переконань, історичного бекграунду. Це дозволило розвивати українську патріотичну модель, яка, сподіваюся, дасть про себе знати після обрання нового глави Церкви і буде своєрідною даниною шани пам’яті цьому ієрархові.

— Москва не промине нагоди нав’язати свою волю Священному Синоду. Спрогнозуйте, які вія­ння переможуть на ньому?

— Хто б сумнівався у тому, що Москва спробує вплинути! Вона давно впливає. Не один рік готує свої кадри, тому не можна говорити про початок цього процесу. Відбуваються (видимі і невидимі) потужні кроки задля досягнення цієї мети. Промовистий факт — останнє рішення Синоду УПЦ МП, прийняте два тижні тому. Від будь-яких впливів в Церкві було усунуто трьох проукраїнських діячів — пана Волинця, який керував юридичним відділом Київської митрополії, митрополита Олександ­ра Дробинка, який очолював нагородний відділ, ректора Ужгородської української богословської академії архімандрита Віктора Бедя, який декларативно був автокефальним.

Зараз неможливо спрогнозувати, хто очолить УПЦ МП. Не бачу більшості, яка готова буде підтримати того чи іншого висуванця. У таких ситуаціях випливає несподівана кандидатура.

Вибір теперішнього місцеблюстителя — Митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія зробив Священний Синод, в якому є вісім найстарших митрополитів радянського виховання. Невипадково місцеблюститель відображає стару, архаїчну, проросійську точку зору. Нового предстоятеля обиратимуть на Архієрейському Соборі усі 84 архієреї церкви, а не десяток із сивими радянськими бородами. Думаю, позиція Архієрейського собору, в якому 70% становить генерація Митрополита Володимира — а це 35-40-річні архієреї, буде виваженішою, адекватнішою, відповідною до реалістичних переконань і потребувань суспільства.

Покійний Митрополит Володимир, реагуючи на різні виклики, ні разу не вжив термін “русский мир”, про який постійно говорив патріарх Кирило, намагаючись нав’язати його українцям. Світоглядну модель, яка замикала б назавжди Україну, брала її в лещата, Митрополит Володимир не підтримував. Це було невипадково. Більшість послідовників Блаженнійшого мали би втілювати ці його думки, розуміти значення незалежності. Тому, мабуть, невипадково патріотичною була позиція Української православної церкви в останніх політичних подіях, зокрема в її підтримці української армії. Тверезомислячі архієреї УПЦ МП мали би зробити вибір, який відповідав би запитам української громади.

У Митрополита Володимира (справа) з Патріархом Філаретом заходила мова про об’єднання в єдину помісну Українську православну церкву...