«Мені би дуже хотілося, щоб не було приводу для написання книжки про війну»

Всеукраїнський форум військових письменників, якому дала життя шість років тому українська бібліотекарка, організаторка і модераторка фестивалів, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука Тетяна Пилипець, 9 травня розпочав свою роботу з пресбрифінгу. На урочисту зустріч письменників, які «просто описують те, що бачили на власні очі», приїхали ті, хто вже «своє відвоював», ті, кого командування дивом (а все завдяки Тетяні Пилипець) відпустило на кілька днів на Форум. Прибули на урочисте відкриття матері, які представлятимуть творчість своїх синів-Героїв…

Роман Дронюк пішов захищати Україну добровольцем, а тепер він — керівник театру, який заснував у Городенці, пише гумор і прозу. Як зізнається чоловік, «з армії мене вигнали». Але пан Роман не здався — активно волонтерить, і, як сам жартує, «тепер приношу більше користі, ніж приносив в армії». Свої твори автор пише на покутському діалекті.

Вже не вперше у Форумі військових письменників участь бере військовослужбовиця служби військового правопорядку Олена Лотоцька, яка ще є амбасадоркою бібліотек.

«Я дуже чекала на відкриття цьогорічного форуму, — сказала пані Олена. — Коли втрачаєш знайомих, а тих, кого не бачиш довший час, просто мрієш обійняти. Я пишу прозу з використанням поліської говірки. Хоча ніколи не думала, що так трапиться. Але коли виїхала з Криму, ставила багато запитань собі - чому так сталося? А сталося тому, що ми погано знаємо свою історію. Тому звертаюся до всіх мовою Полісся. Хочу, щоб поліщуків знали в усій Україні. А коли ми знаємося, тоді ми любимося, тоді ми — сильні. І тоді ми обов’язково переможемо!».

За словами Тетяни Пилипець, найбільший сюрприз їй зробив письменник з позивним SANTA. Він — історик, людина, у якої нема жодної вільної хвилини, народний герой України Володимир Регеша.

— Знаєте, хочу спростувати два фейки, — усміхнувся пан Володимир. — По-перше, я не військовий, а — доброволець. А другий той, що я письменник. Не вважаю себе таким, бо написав нещасні дві книжки. А третю за останні два роки ніяк не можу дописати. Мені вдалося приїхати на форум, бо трапилася жахлива подія — поблизу був на похороні свого побратима.

Прибув на Форум військових письменників новачок Іван Полтавець, який служить у Першому окремому штурмовому батальйоні «Вовки Да Вінчі». Він написав книжку мемуарів, готую до видання свій щоденник з 2022-го з-під Бахмута.

Старожилом на Форумі пані Тетяна назвала автора лого Форуму військових письменників Миколу Ніколаєва. «Я мав таке велике бажання одягнути цивільний одяг і потрапити на VI Форум. Привіз нову книгу».

Гостею Форуму стала Людмила Охріменко з Харкова. Вона — не військова. Волонтерить з 2014-го, активно виїжджала на передову. «Не вважала себе письменницею, хоча написала дуже багато. Маю 9 виданих книжок, інші - написані і чекають „свого часу“. Більшість з них — про війну. Війна 2014 року увійшла у моє життя, хоча тоді вона від Харкова була далеко. А зараз я розумію, що я — повноправний учасник Форуму військових письменників, бо Харків — це передова, фронт. І вважаю себе повноправним військовим письменником».

Михайло Цимбалюк свій виступ розпочав із жарту, мовляв, Львів знає іншого Михайла Цимбалюка. «Одного разу, коли львівський Михайло Цимбалюк вперше вийшов у прямий ефір у ранзі народного депутата, його виступ транслювали в інтернеті. А посилання дали на мою сторінку у соцмережах». Пан Михайло служить на Куп’янському напрямку Харківської області, а у Форумі бере участь вперше, привіз книжку, яка починає другий десяток уже виданих.

Олег Бородай з позивним «Поет», бард і письменник на Форумі вдруге, але виношував цілий рік мрію знову потрапити на Форум військових письменників. Щойно приїхав з Роботиного. Він — мінометник, представник Нацгвардії бригади «Спартан». Видав чотири книги (дві прозові, дві - поетичні).

Сльози зважали говорити авторці книги «Щоденник вдови» Оксані Дудар. У її житті захід такого плану — перший. «Мені би дуже хотілося, щоб ніколи не було приводу для написання цієї книжки, але я дуже сподіваюся, що будуть інші приводи, — сказала пані Оксана. — Я — журналістка, і, як і більшість журналістів колись казала, що маю намір написати книжку, але не мала на це часу. На жаль, такий час з’явився після повномасштабного вторгнення. І з’явився привід, на який ніхто не чекав».

На Форум військових письменників з Краматорська приїхала неймовірна майстриня Оксана Муравльова, яка називає себе звичайним філологом, пенсіонеркою і звичайною волонтеркою. Пані Оксана привезла немовлятам «льолі», які подарують новонародженим у День вишиванки у львівських пологових будинках.

— Мені буває сумно лише чотири години на добу, — каже пані Оксана, — коли я сплю. Увесь інший час я шию, вишиваю, створюю сувеніри. От і сьогодні ви побачите у залі бібліотеки імені Романа Іваничука мапу «Обійми». Ця мапа майже рік їздить Україною. Її створили 58 майстринь, які вклали душу у кожну ляльку-мотанку. Після Львова ця мапа поїде на Одещину, потім — Миколаївщину і у Харків. Знаєте, місто, у якому мапа виставлялася протягом місяця, росіяни менше бомбардували. А ті люди, які мають мої вишиванки, — живі і здорові. А дехто повертається з полону, і одягає мою вишиванку.

Цьогоріч на Форумі військових письменників було значно більше тих, хто пише про війну, або тих, хто воює, але про війну вперто не пише. Серед знайомих побачила Андрія Гуменюка з позивним «Кельт», який називає себе «нелегалом на фронті» і «випадковою істотою у літературі» (чоловік наділений неймовірним почуттям гумору. — Г.Я.), бо написав і видав лише одну книгу. Кельт зачитав один зі своїх віршів.

Участь у Форумі військових письменників бере і Рустам Дмитрук з позивним «Бармен», а також лауреат Шевченківської премії Євгенія Подобна та Дарія Бура, Катерина Флекман, Лідія Ільків, журналіст Мирослав Откович, Богдан Назаренко та багато інших.