Історії українських захисників до Великодніх свят (ФОТО, ВІДЕО)

Віра в перемогу надихає нашу боротьбу з ворогом, кажуть військові. Люди, які полишили свої родини, мирне життя і щомиті ризикують заради України, мріють про її повоєнне відновлення, відродження і воскресіння.

«Для кожного віра — це важливо. Віра в Бога, я думаю, це теж дар, даний людині для того, щоб людина себе заспокоювала і знаходила якусь розраду. Сімʼя, близькі, родичі. Це теж віра в них, в тих, заради кого ми знаходимось тут. Була в мене історія. Коли я попав під танковий обстріл, скажу відверто — я молився. І ви знаєте, мабуть допомогло. Я молився своїми словами. Згадував Бога і молився, щоб він дав мені можливість побачити своїх рідних», — говорить боєць з позивним «Єнот».

Військовослужбовець Олег Чернов розповідає: «Я бачив повністю зруйнованих міст дуже багато. Всюди, де ми були — це і Авдіївка. І Луганська область. Це все руїни. Повні руїни. Але життя триває, люди народжуються. Люди працюють. Ми знаємо, що і під час Другої світової зруйновано було пів країни. І так завжди відбувається. Все руйнується. Гинуть люди. Але народжуються нові. Будуються нові міста. Ми не можемо не вірити. Армія, яка не вірить у власну перемогу, вона ніколи не переможе. Ми знаємо, за що ми воюємо, знаємо, хто за нами — діти, жінки, наша держава, у нас немає іншого вибору, як їх захищати, вірити в те, ми зробимо все, що можемо».

«Тримає родина, яка хоче повернутись додому. Іншого шляху нема. Все. Я для себе вирішив раз і назавжди. Якби не вірив, я б вже перепливав Тису», — говорить боєць Андрій Хімічев.

Військовослужбовець ЗСУ з позивним «Юрист» каже: «Кожен вірить в те, що перемога за нами, і тому вірою єдиною живемо. Мене піднімає бойовий дух, що мене вдома жде родина. Тому які б там задачі не були поставлені, так само моїх побратимів — ми повинні виконати і повернутися додому живими».

«Я вірю, що мені щастить. А чи пощастить в майбутньому — я не знаю, я не думаю про це. Я думаю про те, добре, що я досі живий. Я знаю, що мені десятки разів щастило. Як і багатьом моїм побратимам. Жити не лише сьогоднішній днем і думати про те, що до завтра все, ми не дотягнемо. А все-таки шукати якийсь цей промінчик в майбутньому, до чого ми все-таки йдем. Щоб рано чи пізно опинитись в колі своїх, зі своїми, в мирних містах», — говорить офіцер Андрій Підлісний.

«Ось це переродження, чи перебудову, чи будову з нуля ми якраз почнемо: по-перше, в плані матеріальному. Відбудувавши нові міста на місці тих старих. І перебудуємо наше розуміння суспільства — хто ми такі є, що є наша країна і до чого ми йдемо», — вважає Підлісний.

«Армія і люди, хто нам допомагає - ми єдині в цьому. Ми хочемо перемоги. Не просто миру. Ми хочемо перемоги. Тому що дуже багато втрат. І ми повинні перемогти. А потім разом і тільки разом ми відбудуємо нашу країну. Це основне», — додає «Єнот».

"Великдень це свято, яке нам дає надію, віру в те, що Україна воскресне, вона відродиться. І ми будемо робити все необхідне для того, щоб це відбулося. Тут, в такому колі, з одного боку, здавалось би, войовничому, але з іншого боку — це любляче коло тих людей, які понад усе люблять Україну, свою рідну землю, я вклоняюся і дякую кожному з вас за ту неоціненну працю, яку ви робите кожного дня", — говорить Марина Порошенко.

«Символ віри у кожного свій. Для когось — це здобуті перемоги, слова підтримки, які він чує у важкі хвилини. Для когось — чиста і справна зброя, і бажано снаряд відповідного калібру. Для когось — червоний захід сонця, чашка теплого чаю в окопі і тиша, від якої виступають на обличчі сльози. Для когось — сміх дитини у місті, яке ще вчора було зовсім порожнім. Але в часи, коли темрява наступає, коли рушиться старий світ, а новий ще навіть не видно на горизонті, наша віра, мабуть, — єдине, за що ми тримаємося, єдине, що додає сили і підтримує в боротьбі», — переконаний Петро Порошенко.

«Це віра в те, що з руїн неодмінно постануть великі міста. І віра в те, що світло, врешті, переможе темряву. А там, де була смерть, знову буде життя. віра в те, що справжнє Воскресіння відбувається вже. Зараз. Попри страждання, попри боротьбу», — говорить пʼятий Президент.

Капелан отець Сергій переконаний — все дуже просто, треба любити Україну: «І треба памʼятати про те, що за твоєю спиною стоять твої діти, батьки, знайомі. У нас немає іншого виходу, як довести цю справу, яку ми розпочали, до логічного завершення. До перемоги. Ми втомилися. Але вони також втомилися. Я думаю, більше від нас. Але перемога буде за нами. Все одно. Бо за нами правда і з нами Господь».