Волинь має мільйони тонн самородної міді!

Село Жиричі, що на Волині, раніше славилося як морквяна чи картопляна столиця, бо приймало заготівельників цих овочів з найвіддаленіших регіонів нашої держави. Тепер Жиричі на слуху з іншого приводу: село, розкинуте серед лісів та озер, таїть у собі величезні запаси самородної міді!

Самородок може важити кількасот кілограмів

Самородна мідь зацікавила людину ще у VIII-IX століттях до нашої ери. Наші предки робили з неї знаряддя праці методом холодного кування. Плавлення ж міді з її сульфідів почали використовувати лише через тисячу років.

Цей метал рідко трапляється у природі в самородному вигляді. Найчастіше мідь «ховається» у різних сполуках. Серед самородних найбільш відомі родовища на російському Уралі, на півострові Ківіно у США, у Казахстані. Україна невдовзі зможе посісти серед цих потужних добувачів самородної міді вагоме місце, адже, за попередніми підрахунками, її запаси на Волині - десятки мільйонів тонн! Для порівняння: загалом на планеті сукупний запас міді на розвіданих родовищах становить приблизно 680 мільйонів тонн.

Самородна мідь цінна тим, що містить 97-99% власне міді (у сполуках — від 22 до 80 відсотків). У незначній кількості може включати домішки заліза, ртуті, цинку, свинцю і навіть дорогоцінних металів, срібла й золота. Самородки найчастіше мають вагу 1-2 кілограми, проте трапляються й мало не півтонні гіганти. Мають дивовижний колір — від ніжно-рожевих до цеглястих відтінків. Саме така мідь є й у Жиричах.

Про те, що у Ратнівському районі є великі поклади міді, стало відомо у 70-х роках минулого століття. Однак тоді розробкою родовища не займалися, Союз користувався сировиною, видобутою у Казахстані. Коли Україна стала незалежною, було кілька спроб почати освоювати волинське родовище. Однак забракло на те коштів, і все заглухло. Лише цього року між селами Тур та Жиричі поставили бурову вишку, і до справи взялися геологи.

У тому місці в грозу часто гинуть корови...

— Що вони там розвідують? — сміються місцеві. — Ми й без науковців добре знаємо, що у нас у землі метал є. Тільки гроза — саме в те місце блискавка б’є. А там пасовище. Не одну корову нам забило. Але навіщо ту мідь добувати? Подивіться, який у нас гарний край! Маємо ліси, озера, гриби-ягоди, чисте повітря. А як почнуть тут шахти робити, то може з усієї цієї краси стати пустир…

Люди згадують пророцтво старця, який колись тут жив. Дідусь переконував: «Якщо у землю влізти, то Жиричі під воду підуть, все на болото перетвориться». Місцеві селяни у це вірять... А молодь в Інтернеті вичитала, що надлишкове надходження міді в організм призводить до відкладення її у тканинах і провокує хворобу Вільсона. Та вражає печінку й може спричинити бронхіальну астму, захворювання нирок та інтоксикацію цілого організму.

Жиричі — велике село, яке розбудовується. Тут щороку народжується багато немовлят — дитсадок і школа потребують розширення. Якщо добуватимуть мідь, лякає молодь батьків, то зриватиметься з насидженого місця й тікатиме із «зони екологічного лиха»... Тож усі дивляться на геологів скоса.

— Ми не добуваємо, а маємо лише підтвердити раніше розвідані поклади міді, — говорить Андрій Кононенко, гірничий майстер фірми «Кривбасбудсервіс», яка проводить роботи. — Хоча… Якщо прогнозовані запаси підтвердяться, то їх, дуже ймовірно, таки почнуть освоювати.

Серед поля виросте й фабрика?

Що «все буде добре», переконують у комунальному підприємстві «Волиньприродресурс», яке займається надрами краю. Тут впевнені: мідь — майбутнє краю. Якщо розвідка підтвердить прогнозовані десятки мільйонів тонн самородків, роботи тут буде на багато років. Між Жиричами й Туром може вирости ціле місто! Адже планують не тільки побудувати шахту для видобутку міді, а й відразу на місці — збагачувальну фабрику. Мовляв, місцеві від того тільки виграють, бо матимуть роботу, дороги, дитсадки і школи. І все — за кошти, зароблені на тому, що лежить «під ногами».

— Ми отримали спецдозвіл на видобуток міді, — зазначив директор підприємства Василь Столяр. — Якщо дорозвідка й уточнення запасів підтвердяться, проектно-технічну документацію розроблятиме іноземна фірма. Сюди зайдуть інвестиції в межах 500 мільйонів євро. Все може запрацювати вже через три-чотири роки.

У «Волиньприродресурс» переконують: мідь у Жиричах не токсична, адже самородна, не має домішок сірки. Запевняють, екологічного лиха не буде.

Фото автора