Стан Львівської обласної клінічної лікарні – стабільно важкий
Один із найбільших медичних закладів України вражає занедбаністю.
Мені зателефонувала знайома із Жовківщини. Жінка кілька років була за кордоном на заробітках, але раптом занедужала. Щоб обстежитись, вирішила повернутись додому. З районної лічниці її скерували до Львівської обласної клінічної лікарні, адже, крім хвороби серця, під час обстеження у неї виявили низку інших недуг. Тож «прописалася» у лікарні надовго. Вирішила її провідати.
Заходжу на територію Львівської обласної клінічної лікарні через головний корпус, де розміщене приймальне відділення. Це давня велична будівля з колонами. Здалеку виглядає як палац. Проте підходиш ближче — і бачиш обдерті фасади, незаштукатурені відкоси довкола нових металопластикових вікон у бічних корпусах, а у самому приміщенні помітно, що ремонт тут робили давненько. На старих дерев’яних подвійних вікнах та чавунних батареях облущилася фарба, під стінами — старі каталки і такі ж «бувалі у бувальцях» дерев’яні стільці, зате навпроти — три новісінькі сучасні автомати, де можна придбати напої, поповнити мобільний.
Рушаю далі у пошуках потрібного відділення. Територія лікарні — чимала, а корпуси — розкидані. Доріжки поміж ними в суцільних ямах, тож треба бути уважним, щоб не підвернути ногу. Цікаво, а якщо хворому потрібно проїхати візком? Крім того, впадають у вічі купи сміття на території. Ну сміття вже можна прибрати!
Проходжу повз будівлю, де діє дезінфекційна камера, — на її даху трава та кущі. На території натрапляю щонайменше на три занедбані споруди, що перетворилися на руїни. На решті приміщень — обдерті фасади, стіни, заліплені паперовими оголошеннями вже у кілька шарів… Зате на кожному кроці — «Аптека», «Аптечний кіоск», що пропонують скористатися їхніми послугами цілодобово. А ще біля кожного із відділень — справжнісінький автопарк дорогих іномарок…
Допоки моя знайома завершує лікарняні процедури, вирішую почекати на неї у мальовничому парку зі старезними деревами. Помічаю, що замість смітників біля лавок — пластикові відра. До слова, про відра. Лікарняну їжу тут теж розносять у відрах, щоправда, не пластикових, а емальованих. Від кухні до відділень, де лежать хворі, працівниці власноруч тягають цей вантаж, по дорозі по кілька разів даючи спочинок рукам від тягаря. Чоловік, який присів на лавку поруч зі мною, розповідає, що їжа тут непогана, свіжа, проте «надто дієтична» — каші, супчики, картопляне пюре з котлеткою чи підливкою.
Тим часом моя знайома завершила процедури. Каже, всидіти у душних палатах у 30-градусну спеку неможливо. Жінка наче виправдовується: «Не знаю, чи це через те, що я стільки років за кордоном працювала і звикла до іншого, але мені тут усе нагадує 80-ті роки — старий лінолеум, грибок на стінах, плями на стелях від дощової води. А лікарняні ліжка, тумбочки, обладнання у кабінетах та лабораторіях — справжнісінький раритет! Ні, із чистотою усе гаразд — санітарки виконують свою роботу добросовісно, але через відсутність ремонту, хоча б косметичного, враження від лікарняних стін гнітюче».
Із запитанням, чому одна з найбільших лікарень України настільки занедбана, звертаюся до адміністрації Львівської обласної клінічної лікарні. Зі мною люб’язно погодився поговорити головний інженер господарської служби медичного закладу Ігор Федечко. Чоловік розповідає, що на балансі лікарні — 27 корпусів, із них дев’ять лікарняних, решта — допоміжні.
«Це велике господарство. Воно розміщене на трьох суміжних територіях загальною площею 8,5 гектара. Корпуси старі. Головний корпус — найстаріший — побудований 1752 року. Найновіший корпус — 1977 року побудови. У лікарні є 1100 ліжкомісць, працюють 2,5 тисячі працівників медичного персоналу», — розповів «ВЗ» Ігор Федечко.
Нині, каже головний інженер, через подорожчання енергоресурсів лікарня має великий клопіт, як зменшити витрати на опалення, тому під час ремонтів найбільше уваги приділяють енергозберігаючим технологіям. Пан Федечко розповідає про утеплення даху, заміну вікон на енергозберігаючі, обшивання мінватою і облаштування індивідуального теплового пункту у 3-поверховій будівлі проктологічного корпусу. Цього року ідентичну роботу проведуть у пологовому корпусі, за винятком обшивки фасаду, оскільки це історична будівля. Увесь комплекс робіт, каже інженер, дозволить зекономити до 30% теплоенергоносія. Також лікарня попросить Львівську обласну раду виділити кошти на встановлення ІТП у решті семи лікарняних корпусах.
Планові ремонти на території лікарні, зізнається Ігор Федечко, востаннє проводили ще за Радянського Союзу. Через обмеження фінансування лише «точково» латали там, де щось прорвало. Проте, запевняє, обсяги ремонтів на території медичного закладу останніми роками зросли «на порядок». Нині беруться за комплексні капітальні роботи із заміною мереж. Внутрішні ремонти у пологовому відділенні сягнуть щонайменше 9 мільйонів (зовнішні — ще 10 мільйонів гривень).
«Такі дрібні роботи, як заміна лінолеуму, фарбування стін відбуваються не за кошти бюджету. Медики намагаються знайти спонсорів. До прикладу, недавно перекрили дах у неонатологічному відділенні. Пацієнт не помічає, що у приміщення вже нічого не затікає, зате бачить обдертий лінолеум», — каже Ігор Федечко.
Близько 10 років тому санстанція обстежила корпус харчоблоку. Як наслідок, було закрито пральню та сам харчоблок через недотримання норм. Вдалося знайти кошти і виправити недоліки на кухні. Вона зараз працює. А ось на придбання, встановлення нового обладнання (старезні парові тут хочуть замінити на сучасні електричні пральні машини) і ремонт приміщень для пральні грошей досі не знайшли, а йдеться про 4 мільйони гривень.
…Із 27 корпусів три — в аварійному стані. Нині туди заборонено заходити, адже будь-якої миті можуть обвалитися. Жодних робіт із консервації, а тим більше — відновлення цих приміщень не проводять. Вони потихеньку перетворюються на руїни.
Розпитую у головного інженера про стан ліфтів, адже під час посиденьок у парку чула чимало нарікань від хворих на те, що підйомники часто не працюють і — можеш чи не можеш — тупцяй на власних двох сходами! А ще у корпусі, де розміщене хірургічне відділення, помітила біля ліфтової шахти аркуш паперу із оголошенням, мовляв, просимо користуватися лише за крайніх випадків. Щонайменше дивно таке бачити у відділенні, де настільки багато важкохворих…
Ігор Федечко розповідає, що сім лікарняних корпусів (за винятком двох двоповерхових, де підйомники не передбачені) обладнані ліфтами. Вони у робочому стані, хоч частина з них не просто старі, а ледь не музейні експонати! Так, у хірургічному відділенні ліфт 1926 року випуску!
Головний інженер зізнається, що підйомники і справді часто не працюють — двічі на день ліфти відключають на годину.
«Наприклад, у головному корпусі встановлений новий ліфт, проте підйомники використовують дуже інтенсивно — не лише хворі чи відвідувачі, а й студенти. У зв’язку з цим відбувається швидке зношення ліфта та його поломки. Тому ми прийняли рішення — протягом дня двічі по годині робити технічні перерви, а відвідувачів через оголошення просимо зайвий раз не користуватися ліфтом», — пояснив Ігор Федечко.
Головний інженер переконує — ліфтер постійно перебуває на місці і за потреби, а особливо нагальної, відразу вмикає підйомник: «Є ж мобільні телефони! Із приймального відділення з цим працівником зв’язуються, і він перевозить хворого».
До слова, одна з пацієнток лікарні розповіла, що недавно стала свідком того, як через непрацюючий ліфт медики на руках були змушені зносити сходами вниз свого керівника, якому стало зле…
Фото автора
