Треті роковини ЦВК

Слово “роковини” має сумний, поминальний присмак, і дехто угледить в його ув’язуванні із Центральною виборчою комісією неповагу до цього органу. Однак таке іронічне поєднання цілком логічне. У найближчий четвер,

1 червня, спливе три роки з часу, як завершилися семирічні (вимушено продовжені) повноваження її чинного складу. 13-х із 15-ти “цевековців” можна вважати напівлегітимними. Третє літо поспіль у київському офісі на площі Лесі Українки, 1, повинна би працювати нова команда з її новим керманичем. А ще, як обіцяли політики, — за новим виборчим законом. Але нічого з цього не сталося. Колишні на чолі зі скомпрометованим керівником правлять бал у ЦВК, і це викликає обурення у суспільстві та подив у наших західних партнерів. Політичні союзники України не розуміють, чому, розповідаючи про “відданість реформам”, Банкова ніяк не спроможеться позбутися чи не останнього рудименту старої системи і старих виборчих правил.

У 2014-му зволікання із заміною ЦВК, яка засиділася у своїх кріслах, можна було ще зрозуміти. Війна, часткове безвладдя, “старе вино” у Верховній Раді, розбалансований управлінський апарат. Якби затіяли торги довкола нового Центрвиборчкому, не провели б ні президентських, ні парламентсь­ких виборів, краї­на опинилася би біля розбитого корита. У 2015-му і у наступному році, коли головні інститути влади сформували й оновили, були всі можливості підшукати гідну заміну Михайлу Охендовському і Ко. Тим більше, що спливла неприваблива історія з “чорною бухгалтерією” Партії регіонів, яка засвідчувала, що політична сила Януковича регулярно “підгодовувала” Охендовського хабарами. Однак розлучатися з ним і його колегами президент (а саме він має внести на голосування відповідне подання з погодженим списком кандидатів) чомусь не квапиться. Дехто наївно думає, що нема достойних претендентів, тому й справу щораз відкладають.

Дехто каже, що Петрові Порошенку вигідно мати “підчеплених на гачок” (скомпрометованих у часи Януковича) “цевековців”, бо вони, чіпляю­чись за посаду і високі зарплати, начебто безвідмовно виконуватимуть всі “побажання” Банкової. Побутує й інша думка — що президент воліє, але не може — замінити без підтримки парламенту всіх без винятку членів ЦВК. У тому числі, такого принципового “ветерана” ЦВК, як Андрія Магеру (“Народний фронт”), який при всіх владах мав незалежну думку, відтак “у разі чого” може вставляти палиці у колеса…

Проблема є ширшою. Відповідно до закону про ЦВК, її склад має бути сформовано відповідно до пропозицій усіх депутатських фракцій і груп ВР поточного скликання. Отже, глава держави мав би прислухатися до рекомендацій не тільки рідного “Блоку Петра Порошенка”, союзницького “Народного фронту”, а й “Опозиційного блоку”, “Самопомочі”, Радикальної партії, “Батьківщини”, які нині гостро опонують йому. У них свої політичні розрахунки, плани. Спільної мови з ними не вдається знайти у багатьох питаннях. Тому, зрозуміло, президент не горить бажанням враховувати їхні пропозиції щодо складу ЦВК. А раз нема на це згоди, то нема і гарантії, що Верховна Рада підтримає президентський список.

Спікер Верховної Ради Парубій, колишній і теперішній голови фракцій “БПП” Гринів та Герасимов годували журналістів обіцянками, що консенсус “нарешті знайдено” і голосування відбудеться “на цьому тижні”. Проте минув уже не один місяць, а гордіїв ЦВКовський вузол так і не розрубано. Пауза затягнулася до непристойності. А у повітрі вже відчувається подих нових виборів. Невже їх проводитиме “перезріла” ЦВК? Ще й за старим законом, який передбачає обрання половини парламенту за корупційною — мажоритарною системою?

На “тромб” із ЦВК кілька днів тому увагу наших “вождів” звернув голова Представництва Євросоюзу в Україні Х’юг Мінгареллі. При зустрічі з головою Верховної Ради він делікатно дорікнув: “Я знаю, пане Парубій, що для вас це не сюрприз, але для нас справді вкрай важливо, щоб ви (влада. — І. Ф.) швидко прогресували і просувалися у цих напрямках”. Подейкують, що у разі зволікання з формуванням цього органу в Європі можуть призупинити безвіз…

На думку голови Комітету виборців України Олексія Кошеля, із клінчу у цьому питанні можна було б вийти, якби президент, наступивши на горло власній пісні, погодився на широкий компроміс. Мовляв, треба забути про особливості політики команди Бойка-Вілкула, дошкульні шпильки від Ляшка, обструкцію від Тимошенко — і погодитися з їхніми кандидатами. А також — постаратися разом “з брудною водою” не виплеснути з ночвів “дитину”. Тобто — зберегти досвід старих кадрів ЦВК. А ще — прислухатися до думки експертів, які наполягають на включенні до списку аполітичних професіоналів. Реформу ЦВК пан Кошель бачить у наданні їй ширших повноважень, аж до права проводити вибори ректорів вищих навчальних закладів.

А тим часом...

Члени Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ розкритикували порядок обрання і призначення уповноваженого Верховної Ради з прав людини, згідно з яким парламентський Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин підтримав трьох кандидатів. В ОБСЄ рекомендують змінити цей порядок як дискримінаційний. У заяві європейської інституції йдеться, що процедура обрання омбудсмена в Україні є залежною від політичних впливів, відтак наголошують на необхідності залучити до обговорення кандидатів на цю посаду широку громадськість. Вибори омбудсмена у ВР відбудуться 6 червня.

Фото з архіву «ВЗ»