Гройсмана – у столичні мери, Садового – у «дострокові» президенти?

Нинішня ситуація в коаліції нагадує мені «ліжкову сцену». Тільки не еротичну, а огидно-неестетичну. Уявіть собі картинку: розкішне ліжко, він і вона, на ній — шикарний пеньюар, на ньому — красива шовкова піжама. І тут бац — з ліжка сповзає блискуча атласна ковдра, оголюючи те, що під нею ховалося: заплямоване простирадло, неголені ноги з запущеними нігтями і запрані до дір сімейні труси. Приблизно таку картину явила українцям «договорнякова» відставка голови СБУ Валентина Наливайченка, щедро виплеснувши на політичний берег коаліційне лайно: як плетуть одне проти одного інтриги, змагаються в ультиматумах і «паруються» перед місцевими виборами, приміряючись, у кого з партнерів матрац м’якший.

«УДАРівці» можуть розпрощатися з порошенківською фракцією і створити свою парламентську групу... На Банковій схиляють партію Віталія Кличка до групового походу на місцеві вибори, погрожуючи, що інакше на мерському рингу у столиці виставлять свого важковаговика... У «Самопомочі» розмірковують над «УДАРним» союзом з прицілом на місцеві перегони. І метикують над заманливою пропозицією про те, як шефа Андрія Садового можна з мерського крісла одразу у президентське підсадити (причому достроково)...

Якщо сценарій про «путч» з достроковими президентськими виборами у фіналі і виходом на авансцену Садового (на це, мовляв, робить ставку «великий комбінатор» Ігор Коломойський) багатьом видається фантастичним, то розклади, хто з ким і проти кого на місцевих виборах дружитиме, виглядають доволі реалістично. Попри те, що фігуранти озвучених версій спростовують чутки про такі підкилимні домовленості.

«УДАР» зі «Самопоміччю» і від участі у звільненні Наливайченка віднікувалися. І що? Після гіпнотичних сеансів на Банковій щедро підкинули голоси «за». Тоді ж і посипалися версії, чим же їм голови так задурманили. Варіанти — від кадрового (мовляв, в обмін на голосування за звільнення голови СБУ «Самопомочі» пообіцяли крісло львівських прокурора і митника), який мер Садовий назвав «брєдом сивої кобили», до виборчого — обіцянки застопорити ініціативу про двотурові вибори мерів великих міст. Другу версію теж можна було б назвати «брєдовою», зважаючи, що через лічені години після відставки Наливайченка Верховна Рада підтримала виборчий законопроект з нормою про мерські перегони у два тури. Проте ухвалення у першому читанні не означає, що до наступного голосування згадана норма не вивітриться з документа. Зреш­тою, законопроект і взагалі можуть не проголосувати, киваючи, наприклад, на серйозні зауваження до нього експертів. Не буде нового закону, вибори, у тому числі і мерські, відбуватимуться по-старому. А це — заповітна мрія не лише Кличка, а й Садового (без обов’язкової планки у 50 відсотків голосів їхні шанси знову проскочити у мери зростають).

Навіть якщо чутки про гарантії однотурових виборів справдяться, це не застрахує ні «УДАРівців», ні «самопомічників» від можливих неприємних сюрпризів. Ними теж на Банковій запаслися, на випадок, якщо історія з «любовним трикутником» «БПП»-«УДАР»-«Самопоміч» вирішиться не так, як у Порошенка задумали. Навіщо, спитаєте, президентській «Солідарності» партія Кличка з підв’ялими рейтингами? Розрахунок — шкурницький: «Солідарності» з її скромним (а подекуди — і взагалі паперовим) представництвом у регіонах потрібна розгалужена структура «УДАРу», особливо у західних областях. Проте у Кличка такому союзу противляться: який інтерес, мовляв, розчинятися у чужій партії за скромні квоти у союзницьких списках і негарантоване збереження крісла київського градоначальника? Вигідніше у співмешканці до «Самопомочі» напроситися. Кличко зацікавлений у тому, щоб, заручившись підтримкою «Самопомочі» у столиці (у «садоводів» там - солідний рейтинг), збільшити свої шанси на повторне мерство. У Садового — своя вигода. По-перше, на львівських виборах йому ні до чого «УДАРний» кандидат, який може понадкушувати дорогоцінні голоси. По-друге, завидний рейтинг «Самопомочі» у столиці не вилився у таку ж завидну кандидатуру для участі у мерських перегонах. Ресторатор Сергій Гусовський, на якого буцімто збиралися ставити «садоводи», - не той масштаб, щоб за крісло у столиці тягатися. Варіант «Кличко — мер, «Самопоміч» + «УДАР» = більшість у наступній Київраді» Садового і його політичну силу цілком влаштовує.

Ось тільки на Банковій і Кличкові, і Садовому виборчу малину можуть зіпсувати. «УДАРівців», подейкують, вже попередили: якщо не ляжуть під «Солідарність», у виборчому ринзі проти Віталія Кличка виставлять спікера Володимира Гройсмана (на заміну йому в парламенті Юрія Луценка припасли). Для більшої переконливості соціологічні заміри пред’явили: у Гройсмана, мовляв, вже 15 відсотків підтримки у кишені, а що буде, коли він бурхливу виборчу кампанію розведе?

Поговорюють і про порошенківський сюрприз для Садового — в образі колишнього його заступника, а нині губернатора Львівщини Олега Синютки. Саме його, мовляв, можуть виставити на мерські вибори у Львові, добряче полоскотавши нерви нинішньому градоначальнику, популярність якого у місті відчутно похитнулася. Для Порошенка це буде ще й компенсацією за моральну шкоду, завдану президентськими амбіціями Садового.

До виборів - чотири місяці. І хтозна, які ще комбінації за цей час можуть скроїти. А ось «заморочки» з міністерськими портфелями у коаліції давно намітилися. Під точковим прицілом — МВС і Мінекології. Хмари над головою міліцейського керманича Арсена Авакова не перший місяць згущуються. Громом із блискавками стали гучні скандали з його замом Сергієм Чеботарем (статки фраєра згубили) та головним «надзвичайником» Зоряном Шкіряком (після провальної непальської операції йому титул не Бетмена, а Бедмена належиться), якого Аваков особисто на цю посаду рекомендував. На додачу спливла історія з військовими рюкзаками, які буцімто закуповували для АТО за захмарними цінами (по три тисячі гривень за один) через бізнес-структуру, пов’язану з дружиною міліцейського міністра. Це могло б освіжити чорнила на зареєстрованому у ВР проекті постанови про відставку керманича МВС. Проте до розгляду у сесійній залі питання якщо і дійде, то точно не найближчим часом. На Банковій відмашки не дадуть, розуміючи, що відставка Авакова — це не лише загострення і без того натягнутих відносин з прем’єром Арсенієм Яценюком і його «Народним фронтом», а й ризик пустити парламентську коаліцію під укіс.

Міністр екології Ігор Шевченко таким імунітетом, як в Авакова, похвалитися не може. Його відставка (після скандалу з закордонним вояжем під час пожежі на нафтобазі «БРСМ» і поверненням до України на борту літака екс-«регіонала» Олександра Онищенка), схоже, - лише питання часу. (Як повідомив нардеп Лозовий, «справжнє прізвище Онищенка — Кадиров, він родич президента Чечні»). «Батьківщина», за квотою якої Шевченко отримав міністерське крісло, бучу не здійматиме. По-перше, історія з міністром екології вдарила по іміджу не лише партії, а й особисто Юлії Тимошенко (освіживши у пам’яті звинувачення на її адресу у тому, що Онищенко, по суті, купив у «Батьківщини» міністерське крісло для свого протеже). У цій ситуації відбілювати скандального міністра — собі дорожче. По-друге, Тимошенко достатньо того, що у «Батьківщини» не відібрали квоту на Мінекології (право на крісло, подейкують, виторгували в обмін на голоси за відставку Наливайченка), і є шанс посадити туди свою людину — Юрія Продана. Ось тільки не знати, що у відповідь ображені «вилоносці» можуть викинути. Вони давно на портфель міністра екології заглядаються, але він знову не їм дістався. І хтозна, яким боком коаліції обурення Ляшка вилізуть. Далі буде...