Чи перетвориться вся Україна в зону АТО?

Вибухи з подальшою масштабною пожежею на нафтобазі “БРСМ-нафта”, що за 22 кілометри від Києва... Два вибухи в центрі та спальному районі Одеси, під час яких пошкодили соціальні білборди... Протистояння силовиків, яке ледь не переросло у збройний конфлікт біля бази вже розформованого міліцейського батальйону “Торнадо” (Луганська область)... Ці та інші тривожні події червня не пов’язані між собою. Та усі разом вони ніби спеціально планувалися для того, щоб посіяти паніку серед пересічних громадян.

Коли влада зрозуміла, що антитерористична операція на сході затягнеться надовго, в регіонах України почали вдаватися до заходів, які мали захищати населення далеких від лінії фронту областей від терористичних загроз і діяльності ворожої агентури. В усіх областях сформували батальйони територіальної оборони Збройних сил і регіональні спецпідрозділи міліції. Завданнями цих формувань мали стати охорона стратегічних об’єктів і захист населення від диверсійних груп ворога. Проте незабаром і армійські, і міліцейські територіальні батальйони скерували в зону АТО, де вони були більш потрібні.

Щоб відгородити регіони від постачання зброї та боєприпасів із зони АТО та проникнення в глиб України диверсантів, на всіх залізничних вокзалах і станціях ввели фільтраційний режим. Особливу увагу після його запровадження співробітники лінійної міліції приділяють потягам, що прямують зі сходу. Проте скептики зауважують, що такі фільтраційні заходи допомагають зупинити хіба що повних “відморозків”, а не людей, які роблять на розповсюдженні зброї бізнес.

“Найбільше озброєння із зони АТО, - зізнався начальник департаменту карного розшуку МВС Сергій Редька, - вивозять військовослужбовці, волонтери та бійці добровольчих батальйонів”. Про загрозливе розповсюдження теренами мирних регіонів України боєприпасів і зброї заявив і голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. “До 2014 року,- зазначив він, - на руках у громадян України було чотири мільйони стволів нелегальної зброї. Зараз її вивозять з АТО. Загалом додалося щонайменше півмільйона одиниць нелегальної зброї. Окрім автоматів і пістолетів, з’явилася велика кількість кулеметів, гранатометів, мін, вибухівки”.

Сьогодні в зоні АТО автомат Калашникова можна купити за 100 доларів. Поза межами АТО - за 300 доларів. Всього за дві тисячі гривень продавали гранатомети четверо зловмисників, яких нещодавно арештували в Дніпропетровську міліціонери. Під час обшуку у колишніх учасників АТО знайшли 100 гранатометів, осколкові гранати та понад три тисячі набоїв. Там, де “чорний” ринок зброї набуває неконтрольованих масштабів, підказує досвід країн, які пережили локальні війни, щодня можуть спалахувати нові збройні конфлікти...

У листопаді минулого року співробітники СБУ затримали у Львові, місті, розташованому далеко від зони АТО, членів терористичної групи, які називали себе “Загоном імені Кузнецова”. У злочинну групу входили п’ятеро львів’ян, які, за даними СБУ, були завербовані спецслужбами Росії. За вказівкою своїх кураторів члени групи готували теракт на одному із транспортних об’єктів Львова, який планували підірвати саморобним вибуховим пристроєм.

У серпні минулого року Львівська міськрада ухвалила антитерористичну програму. Нею передбачалася, зокрема, посилена охорона об’єктів, що забезпечують життєдіяльність міста. Загалом на Львівщині розташовано близько ста об’єктів підвищеної небезпеки, третина з яких — загальнодержавного значення.

Попри все, фахівці боротьби з тероризмом вважають, що у Західній Україні масштабні теракти населенню не загрожують. “Що таке теракт? - риторично запитував кореспондента “ВЗ” офіцер силової структури. - Це, скажімо, підрив кількох автомобілів, який спричинить не людські жертви, а паніку. Найважливіша для будь-яких терористів (релігійних, сепаратистів, ворожих агентів) не кількість жертв від теракту, а привернення до нього уваги громадськості, появи “картинки” на телебаченні, яка в змозі посіяти паніку.

З фахівцями спецслужб погоджується й американський журналіст, аналітик Українського кризового медіа-центру Кріс Даннет. Він вважає, що в організації масштабних терористичних актів в Україні спецслужби Росії не зацікавлені. Велика кількість жертв, розуміють там, здатна об’єднати народ навколо влади для відсічі ворогові. Натомість дрібні, проте видовищні “капості” на кшталт підриву білбордів в Одесі цілком відповідають інтересам Москви. Бо такі злочини підривають довіру громадян до центральної влади та відлякують від України інвесторів.

Найближчим часом (особливо ближче до місцевих виборів), переконані фахівці “таємних війн”, Україні варто готуватися до запобігання не так проявам тероризму, як економічним та інформаційним “диверсіям”. У Західній Україні, скажімо, власник одного з найбільших у регіоні енергопостачальних підприємств постійно погрожує центральній владі кількамісячним страйком робітників свого підприємства. Якщо страйк справді почнеться, урядові доведеться шукати десятки мільйонів гривень, щоб від нього не постраждало населення регіону.

“Інформаційні диверсанти” дедалі активніше залучають до антидержавних акцій громадські організації, активістів яких підкуповують або ж використовують “втемну”. Цього року, наприклад, у багатьох областях перед початком чергової хвилі мобілізації до акцій протесту вдавалися жінки, які називали себе солдатськими матерями чи дружинами. Фінансував акції “солдаток”, намагаючись зірвати таким чином демобілізації військових, які близько року провели в АТО, один відомий проросійський український політик і олігарх.

Намагаючись влаштувати соціальні вибухи в регіонах, “ідеологічні терористи” використовують будь-які приводи для збільшення соціальної напруги — будівництво нової багатоповерхівки, зведення пам’ятника в парковій зоні, будь-які недолугі дії місцевої влади. На жаль, досить часто ворогові це вдається.