«Срібло» – це «золото», що вислизнуло з рук

Віце-чемпіонами світу з гімнастики стали Олег Верняєв та Ігор Радівілов.

Те, що Ігорю Радівілову не вдалося на кільцях, він сповна компенсував в опорному стрибку.
Те, що Ігорю Радівілову не вдалося на кільцях, він сповна компенсував в опорному стрибку.

Канадський Монреаль, який цими днями приймав чемпіонат світу зі спортивної гімнастики, став територією коронації нових гімнастичних монархів, які задаватимуть тон і диктуватимуть моду протягом наступного сезону. Те, що у жіночій гімнастиці спалахне нова зірочка, було відомо ще задовго до початку чемпіонату: американка Сімона Байлз, яка була неперевершеною протягом минулого олімпійського циклу, після Ігор у Ріо вирішила зробити паузу, аби повернутися до улюбленої справи з новими силами і натхненням. А ось у чоловіків відсутність на п’єдесталі одного з найтитулованіших гімнастів століття, японця Кохея Утімури, навряд чи хтось зумів передбачити.

Король Кохей, як називають триразового олімпійського чемпіона і десятиразового чемпіона світу його суперники та уболівальники, на канадський поміст, аби захистити свої титули, таки вийшов. Та ще до завершення кваліфікації у багатоборстві змушений був припинити боротьбу. “Лі сяопен” (так називають опорний стрибок: зв’язку рондат – фляк з поворотом на 180 і подальшими двома з половиною піруетами вперед, яку уперше виконав китаєць Лі Сяопен) підставив ніжку не одному гуру гімнастики. Чого вартує лише падіння на Іграх у Ріо-де-Жанейро француза Саміра Аїта Саїда, яке призвело до перелому ноги у кількох місцях. І ось тепер настала черга Утімури. На щастя, пошкодження виявилося не таким серйозним, як у його попередників. Японець, зціпивши зуби, навіть намагався продовжити змагання, відпрацювавши на повну бруси. Та ні величезне бажання довести боротьбу до завершення, ані самурайська витримка цього разу не допомогли Утімурі.

Головним претендентом на гімнастичний трон вважався українець Олег Верняєв, який уже кілька років переслідує японця, наступаючи йому на п’яти і щоразу поступаючись мізером. У Ріо ціною “золота” стали 0,099 бала. У Монреалі повинен був відбутися реванш.

Виклик усім кумирам

Цього разу Олегові Верняєву не вдалося приборкати норовливого коня.

За тиждень до початку чемпіонату, на Кубку виклику у Парижі, гімнастика Верняєва не виглядала вивіреною і бездоганною, як зазвичай. “Спостерігала за Олегом на змаганнях ще зі серпня. Він виглядав якимось втомленим чи то пак травмованим, – поділилася враженням знайомий гімнастичний експерт. – Щось з ним відбувалося не те. Немає тієї легкості і азарту, які є свідченням надійності його виступів. Як наслідок, з’явилися помилки… Та з іншого боку, це не означає, що Верняєв не зможе стати чемпіоном світу!”. Сказати, що Верняєв боєць, значить, не сказати про нього нічого. Його наставник Геннадій Сартинський і досі не перестає дивуватися: чим гірше складаються обставини, чим жахливіше Олег почувається, тим краще він виступає. У Монреалі він зумів упіймати кураж у своєму коронному виді, вправах на брусах. Та рівно, без зривів, пройти багатоборство, стало того дня нездоланною місією. Донеччанин без докорів сумління відпрацював на кільцях (14,566 і перший результат у цьому виді), брусах (14,966 і друге місце) та в опорному стрибку (14,833 і шостий). Та помилки у вільних вправах (13,766, це 15-й результат), зриви на коні (13,333 і 14-те місце) і далекі від досконалості перельоти на поперечині (12,533 і 21-ша позиція) перекреслили олімпійському віце-чемпіону у багатоборстві усі медальні сподівання. У підсумку він лише восьмий (83,997).

“Бронза” абсолютної першості дісталася 21-річному хлопчині з Йокогами Кендзо Сіраю (86,431). Старанного хлопчину з чистими лініями і “книжковою” технікою фахівці помітили ще кілька років тому: на чемпіонаті світу у Глазго японець став чемпіоном у вільних вправах, а рік по тому у Ріо здобув особисту “бронзу” в опорному стрибку. Заповнюю­чи на гімнастичному сайті свій профайл, у розділі “кумир” Сірай відверто написав: Олег Верняєв… Володарі інших медалей монреальського чемпіонату також презентують азійську гімнастику: китаєць Сяо Руотен (86,933) майже на півбала випередив свого співвітчизника Ліня Чаопаня (86,448).

Гидке каченя стало королевою

У жіночій гімнастиці, судячи з усього, минув час 17-річних: сміливих і стильних, які вміють найвищу складність подати з шиком та елегантністю. На помості вони підкуповують своєю серйозністю і зібраністю, а ще широкими і по-дитячому щирими усмішками, які демонструють відразу після завершення комбінації. Саме такою є нова абсолютна чемпіонка Морган Х’юго зі США. Худеньке дівча у великих окулярах (і як вони тримаються за вухами під час її неймовірних сальто?). Гидке каченя, та лише до того часу, поки не вийде на поміст. Поки не зависне над колодою у “бублику”, демонструючи усі дива гнучкості людського тіла. Поки легко не злетить у піруеті, вкручуючись птахом у повітря. В окремих фіналах їй не дісталось жодної медалі: щоразу знаходилися трішки кращі за неї. Та найпочеснішу перемогу, у багатоборстві, по праву присудили саме Морган.

У перший день фіналів в окремих видах свято знову оминуло українську вулицю: на кільцях Ігор Радівілов з олімпійським спокоєм і непохитністю відкатав свою програму. Крихітний стрибок убік на приземленні став єдиною видимою похибкою підопічного В’ячеслава Лаврухіна. Та у Феміди на все своє бачення. Радівілову цього разу вона відірвала від серця 14,933: це шостий результат. На цьому приладі золотий урожай продовжує збирати грек Елефтеріос Пертуніас. Дворазовий чемпіон Європи (2015, 1016), чемпіон світу (2015) та Олімпійських ігор (2016), без видимого напруження поповнив свою колекцію нагород ще одним світовим “золотом” (15,433).

До фіналу на коні пробився Олег Верняєв. У кваліфікації українець заявив програму з базовою оцінкою 6,6 – другою за складністю після олімпійського чемпіона Ріо у цьому виді британця Макса Вітлока (6,9). У найкращій своїй манері розпочав він і фінал: уже в середині комбінації глядачі оплесками оцінили швидкість і елегантність верняєвської роботи. Та під час одного з обертів він втратив рівновагу, змушений був зістрибнути і задовольнитися лише сьомим місцем (13,700). А вікторію прогнозовано святкував Макс Вітлок – з непритаманним для британської натури розмахом (15,441).

За якою ціною фунт «золота»?

А ось шосте місце на брусах Діани Варінської (14,583) – це радше перемога, перший крок на шляху до світового подіуму. Підопічна Юлії Каюкової у фіналі дебютного чемпіонату світу не дозволила собі помилитися і добротно виконала свою програму. “Діана – це, безперечно, гімнастка медального рівня, – переконана тренер і суддя Людмила Короленко. – Що і довели етапи Кубка світу, де вона цього сезону виборола не одну нагороду на брусах та у вільних вправах. У Варінської класичні гімнастичні стрибки і повороти, це збагачує її вільні вправи та дозволяє компенсувати відсутність надскладної акробатики. Складні власне гімнастичні елементи балансують базову оцінку”. А перемогла китаянка Фань Ілінь, яка у складності (6,5) на сьогодні дає фору усім своїм опоненткам (15,166).

Заявити про себе наші хлопці зуміли під завісу чемпіонату. У заключний день змагань за “срібло” вхопилися Ігор Радівілов та Олег Верняєв. В опорному стрибку Радівілов виходив на поміст шостим. Після того, як Кендзо Сірай продемонстрував наче під лінійку вивірені стрибки (14,900) і спостерігав за потугами суперників перевершити його. Хвилюватися японець почав після блискучих спроб Радівілова: сумарна базова оцінка в українця була вищою за японську, і свої стрибки Ігор виконав практично бездоганно. Навіть у новому стрибку, два з половиною оберти зігнувшись, луганчанин дозволив собі лише невеличкий огріх – півкроку назад після приземлення. Чого очікував він, скинувши на радощах руки вгору, важко сказати. Та навряд чи того, що від перемоги його відділятиме лише 0,001 (!) бала.

У фінал на брусах Верняєв вийшов з першим результатом. І коли настала його черга демонструвати свою майстерність, кожним жестом він показував: “Можливо, цього разу у мене не все гаразд, та у потрібний момент я вмію бути на висоті”. Його запал, його кураж передався кожному на глядацьких трибунах. Легко, наче граючись, Олег упіймав доскок і, здіймаючи хмарку магнезії, підтримав оплесками овації глядачів. А за кілька секунд кинув погляд на табло, заплющив очі і несподівано широко усміхнувся: Цзоу Цзинянь, який не побоявся піти на найвищу у світі складність 6,8 (Олег за цим показником поступився йому 0,1), виявився попереду на 0,077 бала. У гімнастиці таке дежавю, коли перемога в останню мить вислизає з рук, нерідко переслідує навіть чемпіонів…

Фото FIG