Суддя не бачить, як під водою б’ють руками, ногами, рвуть і стягують плавки…

Навіть ветерани водного поло вдаються  до недозволених прийомів.

Команда «Акватико» (перший ряд, зліва направо): Ігор Черевко (тренер), Лев Кебало, Микола Зубарєв, Владо Фіранчик, Василь Пижевський, Андрій Завійський, Олексій Шведов; другий ряд, зліва направо - Костянтин Митрофанов, Олег Добуш, Ростислав Наумчик, Олексій Титовець, Максим Гук, Євген Скиба, Анатолій Валієв.
Команда «Акватико» (перший ряд, зліва направо): Ігор Черевко (тренер), Лев Кебало, Микола Зубарєв, Владо Фіранчик, Василь Пижевський, Андрій Завійський, Олексій Шведов; другий ряд, зліва направо - Костянтин Митрофанов, Олег Добуш, Ростислав Наумчик, Олексій Титовець, Максим Гук, Євген Скиба, Анатолій Валієв.

Ватерполо, як і футбол, “придумали» англійці. Спочатку водне поло називали водним футболом, хоча грали не ногами, а руками на воді. Точніше було би порівнювати з водним гандболом… 1869 року у Лондоні провели перший показовий матч з водного поло.

Від 1900 року водне поло стало олімпійським видом спорту. На Іграх у Лондоні на фінальному матчі з водного поло були присутні 15 тисяч глядачів, а з футболу — лише… 500. Жодна командна гра не зазнала стільки змін правил, як водне поло. Був такий час, коли ворота було встановлено на твердій поверхні. Нападники м’яч не закидали у ворота, а його треба було покласти на бортик воріт… Раніше глибина басейну становила 1 метр 80 сантиметрів, тепер має бути не менше 2,20 (більше можна). Вода «тягне» людей догори, але гравців, зріст яких перевищує

2,20,   мабуть, годі відшукати. Ходити у воді важче, ніж плавати…

2014 року відзначали 100-ліття  водного поло у Галичині. Перші ігри, ще за Австрії, відбувалися  у Львові на великому Пелчинському ставі — перед нинішнім Парком культури й відпочинку ім. Богдана Хмельницького. На цьому ставі австрійські вояки  складали нормативи з плавання. Після Другої світової війни у Львові створили команду з ватерполо -  «Динамо». Поступово вона виходила на республіканську і всесоюзну арену. За словами ветерана водного поло, директора басейну «Динамо» Сергія Калмикова, найбільшого успіху наші динамівці досягли у той час, коли головним тренером був Геннадій Наумович Пінський (на жаль, цього року пішов із життя). Тоді троє динамівців були у складі збірної Союзу. Зіркою першої величини був   Володимир Жмудський. Його називали футбольним Пеле. Але доволі швидко на нього поклала око Москва… Призерами Олімпійських ігор у різні часи були львівські ватерполісти Смирнов, Прокопчук, Берендюга… І в наш час львівські динамівці не пасуть в Україні задніх. Постійно посідають призові місця.

Від  хірурга-онколога Миколи Зубарєва, який віднедавна  переїхав на роботу до Національного інституту раку, я довідався про чемпіонат світу серед ветеранів водного поло (у різних вікових групах). І у Києві пан Микола не припиняє тренувань. У команди ветеранів того чи іншого міста дозволяється запрошувати гравців із різних міст і навіть країн. Це не вважається «підставою». Цього року за львівську команду «Акватико» (35+) грав словак Владо Фіранчик. І має намір грати колишній львів’янин Ростислав Наумчик, який нині живе у Франції. У такій команді наймолодшому гравцеві має бути не менше 35 років. Миколі Зубарєву — 41 (зріст 1 м 90 см). Колись троє друзів, Ігор, Микола і Олег, напружено тренувалися (два тренування на день) у Львівському спортінтернаті. По-різному склалися їхні долі у спорті й житті. Але  любов до водного поло ветерани зберегли.  Хлопці самі обрали собі граючого тренера, бізнесмена Ігоря Черевка, який є водночас спонсором команди.

Цього року чемпіонат світу проходив у Будапешті.  (Угорці, як і хорвати, серби, чорногорці, італійці, іспанці, вважаються найсильнішими ватерполістами світу). На чемпіонаті світу в Будапешті команда 35+ «Акватико» посіла сьоме місце. А от на чемпіонатах Європи у Німеччині та Угорщині були другими й третіми. За словами Миколи Зубарєва, вже стало системою, що господарі змагань якщо не підсуджують, то принаймні симпатизують  своїм. Коли ж українці починають висловлювати своє невдоволення, господарі запитують: «А які міжнародні змагання з різних видів спорту для ветеранів проводите у себе?».

60-річний Калмиков брав участь у чемпіонаті світу  в Будапешті у складі ще однієї команди зі Львова — 60+. Верхня межа віку не обмежена. На цьому чемпіонаті брав участь ватерполіст віком… 80 років!  Для ветеранів водного поло є символічне послаблення. Молодь грає один період по 8 хвилин, а ветерани – 6 хвилин. І на 5 метрів менша довжина басейну…

За словами Калмикова  й Зубарєва, водне поло — гра жорстка і навіть жорстока. Що виробляють гравці (навіть ветерани) під водою, суддя не бачить. Б’ють і ногами, і руками, навіть рвуть та стягують з гравців плавки! Добре, що тепер плавки виготовляють з такого матеріалу, що розірвати їх непросто… Колись на повному серйозі звучали пропозиції посадити під воду спеціального суддю у відповідному спорядженні, щоб спостерігав за дотриманням правил гри. Але вирішили, що без силового протистояння буде не водне поло, а синхронне плавання. У водне поло, як і у хокей, грають справжні чоловіки…

Водне поло має цікаве минуле. Але  й майбутнє. Тільки у львівському басейні «Динамо» займаються у різних групах близько 200 хлопців. А ще є клуби на СКА, у «Євроспорті» і навіть група в «Аквапарку». Ну а ветерани кажуть: «Будемо грати, допоки вода нас тримає і серце дозволяє…».

Фото  Олександра Скиби