Нашого гімнастичного цвіту – по всьому світу

Турнір Ukraine Nation Cup зібрав у Києві гімнастів з 12 країн.

Міжнародний турнір зі спортивної гімнастики Ukraine Nation Cup, який п’ятнадцятий рік проводить олімпійська чемпіонка Москви-1980 у командній першості Стелла Захарова, зібрав у столичному Палаці спорту дванадцять прапорів світових держав. Багатьох суперників українським гімнастам з різних куточків планети привезли їхні співвітчизники. Чоловічу збірну Німеччини курирував у Києві бронзовий призер чемпіонату Європи-2006 Олександр Супрун.

У попередні роки абсолютна чемпіонка Європи-2004 Аліна Козіч уже не раз виводила на рідний поміст підопічних спочатку Японії, а згодом Угорщини. А цього року молодий хореограф, яка встигла здобути репутацію у світовій гімнастиці, опікувалася білорусками. Та найколоритніших грацій, з далекої Малайзії, у Києві презентувала Наталія Сінькова. Королівський подарунок

«Коли отримали запрошення від Стелли Захарової, а на додачу обіцянку оплатити для нашої команди проживання і харчування у Києві, то навіть не роздумували — варто чи не варто летіти у таку далечінь», — сміється криворізька наставниця Наталія Сінькова. Колись вона вправно постачала гімнастичних зірочок до «синьо-жовтої» збірної. Та вже багато років передає знання і досвід малайзійським дівчатам. Більшість з них зустріла на вулиці: підходила до батьків, які супроводжували дівчаток, і пропонувала привести їх у гімнастичний зал.

«Дивлюся я на твою дівчинку — ту, що під п’ятим номером виступає ( Ан Фара. — О. С.), — і бачу у ній тебе», — підбігла обняти Наталію її давня гімнастична подруга.

У командній першості малайзійські підопічні українського тренера після перших двох видів навіть очолювали турнірну таблицю. Та у підсумку Ан Фара, Юе Ін Тань і Трасі Ан стали володарками «срібла», поступившись першому складу української збірної (Яна Федорова, Валерія Осипова та Анастасія Бачинська). Ан Фара здобула «бронзу» в багатоборстві та у вправах на брусах. Дві нагороди вибороли малайзійки в опорному стрибку: Юе Ін Тань дісталося «срібло», а Трасі Ан — «бронза». Ще одне «срібло» київської проби Тань привезла додому за вільні вправи.

Тато вболіває тихо Головною героїнею жіночого турніру стала Яна Федорова. Киянка зібрала колекцію «золота»: окрім медалі найвищого ґатунку командної першості, поклала до своєї скарбнички «велику» золоту нагороду у багатоборстві і дві «малі» — у вільних вправах та в опорному стрибку. «З особливою любов’ю ставлюся до цього турніру, оскільки виросла у Палаці спорту, — зізналася Яна Федорова. — Саме сюди, у гімнастичну секцію при палаці, мене привела мама. А років вісім тому палац для гімнастів закрили… І я стала тренуватися у спортивному училищі. У перший день змагань усі мої рідні прийшли повболівати за мене. А наступного дня тихенько на трибунах хвилювався тато. Він ніколи голосно не кричить».

«Змагалася я у півсили: турбувало травмоване коліно, — веде далі Федорова. — Прикро лише через падіння з колоди. Усі кажуть, це мій прилад, саме на колоді можу найкраще розкритися. Та уже на старті багатоборства не втримала рівноваги… На чемпіонаті Європи, який стартує через два тижні, тренери запланували для мене три окремі види — опорний стрибок, вільні вправи та колоду. У мене вже є досвід змагань на першості континенту». Ще дві українські нагороди, «срібло» у багатоборстві та на брусах, — в активі Валерії Осипової. Верняєв дав мотивацію і умови для тренувань

У чоловічому багатоборстві за відсутності лідера збірної, віце-чемпіона Олімпіади-2016 у цьому виді програми Олега Верняєва (на останньому турнірі, етапі Кубка світу у Штутгарті, донецький гімнаст виходив на поміст з температурою, тож тренери дали йому можливість відновитися до чемпіо­нату Європи), тріумфував Євген Юденков. Усі шість видів луганець пройшов без суттєвих помилок, і найближчого переслідувача і друга по команді Максима Василенка (останній здобув також два «срібла» — на брусах та в опорному стрибку), випередив майже на шість балів. Третім на цьому виключно українському подіумі стояв Роман Шкляренко. Юденков ще одну перемогу святкував на коні. А на улюблених кільцях став срібним призером.

«За два тижні до чемпіонату Європи пройти на помості все багатоборство дуже корисно, — запевняє Євген Юденков. — Був упевнений, що зможу обійти своїх друзів по команді. І готовий був дати бій зарубіжним суперникам. Так все і склалося. Досвідченіші і більш титуловані гімнасти зробили ставку на окремі види. У багатоборстві ніхто не змусив мене хвилюватися». «Невичерпним стимулом для мене є тренування в одному залі з олімпійським чемпіоном Олегом Верняєвим, — веде далі Євген. — Його успіхи на міжнародній арені — найкраща мотивація для всіх нас. Завдяки перемогам Верняєва у нас поліпшилися умови: з’явилися нові сучасні прилади, стали кращими умови проживання і харчування. У тренерів є можливість вивозити на міжнародні змагання більший склад учасників».

«Те, як Женя пройшов усі види багатоборства, потішило мене. Головний тренер збірної довірив моєму підопічному на чемпіонаті Європи у Бухаресті робити багатоборство, — розповів тренер Юденкова Андрій Хрустальов. — Жені 23, та, попри це, цьогорічний чемпіонат Європи стане для нього першим у кар’єрі. Два з половиною роки ми заліковували найнеприємнішу для гімнастики травму — надрив хрестоподібних зв’язок. Сподіваюся, домашній безпомилковий виступ додасть Жені впевненості на першому в його житті континентальному чемпіонаті. Його найсильніший вид — кільця». Замість складності — досконалість

Найбільші овації трибун, окрім господарів, зірвав найдосвідченіший учасник турніру, 31-річний Олександр Шатілов. Уболівальники зі стажем пам’ятають, як ізраїльський гімнаст сходив на київський п’єдестал ще десять років тому. Цього разу Сашко не змагався у багатоборстві, обмежившись своїми улюбленими видами — поперечиною та вільними вправами, які принесли йому «золото» та «срібло» відповідно. «Десять років тому на київському турнірі я, до речі, також став другим у вільних вправах, — пригадує Олександр Шатілов. — Востаннє багатоборство робив у 2012-му, на Олімпіаді в Лондоні. Та 12-й результат не надихнув мене продовжувати у цьому напрямі. І вік уже не той, складно на всіх приладах бути на висоті. Тож я вирішив стати вузьким спеціалістом. Згідно з новими правилами, сьогоднішня гімнастика вимагає досконалого виконання. За найменші технічні огріхи тепер карають доволі-таки суворо. І навпаки, бездоганним виконанням можна компенсувати недостатню базову оцінку».

«Я залюбки щоразу навідуюся до України. Ось місяць тому разом з українськими гімнастами на олімпійській базі у Кончі-Заспі.