З прицілом на п’єдестал

«Перші кроки» разом з Яною Шемякіною зробили юні фехтувальники України.

Багато хто з юних «мушкетерів» свої перші кроки у фехтуванні зробив у Львові.
Багато хто з юних «мушкетерів» свої перші кроки у фехтуванні зробив у Львові.

Понад сто юних фехтувальників практично з усіх куточків України, де культивують цей вид спорту, розіграли нагороди другого Всеукраїнського турніру з фехтування на шпагах на призи олімпійської чемпіонки Яни Шемякіної “Перші кроки”. Якщо минулого року головною темою, яка ниточкою проходила крізь турнір, були “Зоряні війни”, то цього разу змагання радше нагадували популярне талант-шоу і проходили під гаслом: “Фехтуй!”

“Ми організовуємо не так змагання, як дитяче спортивне свято — з подарунками для усіх та величезними тортами, які після змагань діти дружно з’їдають, — розповіла організатор турніру та тренер “Львівської академії фехтування” Зоряна Семеряк. — Таку традицію в Україні плекаємо ми одні. Нам так хочеться, аби перші кроки у спорті стали для дітей суцільним задоволенням. Аби поразки не викликали сліз і не відбивали бажання займатися спортом. Дітей надихають перемоги таких непересічних чемпіонок як Яна Шемякіна чи Ольга Харлан. З Яною я свого часу тренувалася в одному залі. І не сумнівалася, що вона стане олімпійською чемпіонкою. Її характер та волю до перемоги неможливо було не помітити. Додати до цього вміння концентруватися та рухову обдарованість — і ось він, портрет чемпіонки. Янці, навіть коли вона була ще дитиною, байдуже було, хто стоїть на доріжці навпроти неї — зрілий майстер чи визнаний чемпіон. Вона за будь-яких обставин билася лише за перемогу”.

З не меншим запалом, ніж свого часу Яна Шемякіна, на доріжці боролися львів’янки Влада Калинка та Катерина Дзюбан, які у старшій віковій категорії розіграли між собою “золото”. Цього разу перемога була на боці Калинки (10:5).  Серед хлопців цієї вікової групи чемпіоном став киянин Денис Журов, який у фіналі обіграв свого одноклубника Тимура Жавранкова (11:7). Дарина Сегедій з Ужгорода святкувала вікторію у молодшій віковій групі. У вирішальному поєдинку вона здолала киянку Ольгу Орлову (5:0). Львів’янка Вікторія Бегей зійшла на третю сходинку п’єдесталу пошани. Хмельниччанин Артем Мельник того дня був непереможним серед хлопців. У “золотому” двобої він переміг киянина Антона Бикова (10:6). Поряд з доріжкою за своїх маленьких одноклубниць палко уболівала бронзова призерка чемпіонату світу-2015 львів’янка Ксенія Пантелєєва. “Дітей ми вважаємо своїми підопічними. Ми тренуємося в одному залі і постійно допомагаємо їм: перевірити шпагу чи електрошнур, а також даємо їм індивідуальні уроки, — усміхнулася Ксенія. — Тому, коли вони змагаються, хвилююся за них неймовірно. Сама я починала фехтувати доволі пізно за сучасними мірками, у десять років. Та, попри це, перемагати стала практично відразу. Ще б пак: мною опікувалися досвідченіші і вже відомі у світі Яна Шемякіна та Анфіса Почкалова. У мене було безхмарне фехтувальне дитинство. Мабуть, тому мені хотілось би працювати дитячим тренером”.

“Усі ми, тренери, навіть ті з нас, хто працює у спорті найвищих досягнень, повинні дбати також про дитячий спорт, — переконаний старший тренер жіночої збірної з фехтування на шпагах Андрій Орликовський. — Це особливо актуально в наші дні, коли діти після школи не пропадають до вечора на вулиці, ганяючи м’яча, а сидять кожен у своєму закутку з мобільним телефоном чи планшетом. Тому кожен з видів спорту повинен активно себе рекламувати, пропонуючи дітям гідну альтернативу віртуальній реальності. У нас в «Академії фехтування» з дітьми працюють не лише тренери. Малими опікуються як рядові майстри спорту, так і члени національної збірної країни, які можуть похвалитися багатьма титулами. Це давня наша традиція. Тому і зв’язок між поколіннями у нас такий міцний. Тепер, щоправда, вивести дітей на найвищий рівень складніше, ніж це було раніше. Колись була хоча б якась підтримка місцевих спортивних шкіл, які фінансували поїздки на змагання своїх спортсменів та тренерів. Тепер же вся фінансова відповідальність за спорядження та участь у змаганнях лежить на плечах батьків”.

“Тренування дітей вимагає повної віддачі, — веде далі Зоряна Семеряк. — У малечі фехтування радше нагадує півнячі двобої. Та робота дитячих тренерів — навчити підопічних не лише тактичного мислення чи технічних канонів. Найважливіше виховати у дитині стриманість і гідну поведінку. Я намагаюся пояснити, що до перемог ідуть через поразки. Що поразка — це хороший досвід, який допоможе удосконалити фехтування і згодом стати чемпіоном. “Якщо ти не пропускаєш тренувань і віддаєш у залі всі свої сили, рано чи пізно почнеш перемагати, — щодня кажу своїм вихованцям. — Якщо ж тільки наполовину, то і місце твоє буде десь у серединці турнірної таблиці”. Ми багато працюємо над психічною готовністю і правильним ставленням до спорту, у нас в Академії є навіть свій психолог”.

Сьогодні з кожним роком усе більше дітей опановують мистецтво фехтувального двобою. Більш того, поєдинки на фехтувальній доріжці проводить Джеймс Бонд. А стрімкість і грацію фехтувальників використовують у рекламі впізнаваних брендів. Та ще п’ятнадцять років тому поширеною була думка, що фехтування – це радше камерний вид спорту для обраних, який ніколи не вдасться розкрутити, зробити популярним серед мас. «Фехтування у світі направду стало мегапопулярним. Цьому сприяє велика кількість любителів, які нерідко починають займатися фехтуванням у доволі поважному віці, — пояснив Андрій Орликовський. — А також профі, які перемагають на Олімпійських іграх і стають обличчям своїх країн. Завдяки перемогам Яни Шемякіної, Ольги Харлан та іншим майстрам зброї найвищого рівня фехтування в Україні входить до трійки видів спорту: наші спортсмени привозять нагороди з кожної Олімпіади”.