«Безпритульні систематично стикаються з жорстокістю на вулиці»

У Дніпрі семеро молодиків від 14 до 19 років жорстоко побили та завдали численних ударів ножем безпритульній жінці, яка перебувала у покинутій будівлі. Внаслідок чого потерпіла померла. Цієї ж ночі стався замах на вбивство чоловіка, який мешкав у недобудові. З численними тілесними ушкодженнями потерпілому вдалося втекти. Він добіг до автозаправки та попрохав викликати йому швидку допомогу… Група молодиків може бути причетна й до інших злочинів. Слідство у цій справі триває.

Я запитала у волонтера й організатора соціального проєкту «Сука життя», киянина Андрія, чи часто безпритульні стикаються з жорстокістю на вулиці? Чи побільшало безхатьків з часу повномасштабної війни?

— Нечасто, але систематично, — каже Андрій, який ось уже сім років допомагає людям, які за різних обставин опинилися на вулиці. — Щось схоже, як у Дніпрі, трапляється раз, або це може бути декілька випадків на рік. Два роки тому у Києві двоє нападників побили та живцем спалили бездомного у покинутому будинку… У лікарні чоловік помер.

Чи побільшало безпритульних з часу повномасштабної війни? Їх більшає, і меншає одночасно. Підтримки цій групі населення від держави не побільшало. Тому багато з бездомних, навіть тих, кого я знав особисто в межах свого району проживання, вже померли. Хтось від відсутності медичної допомоги, хтось від обморожень чи холоду.

Серед переселенців також трапляються випадки, коли люди вчасно не знаходять роботи, не мають підтримки у потрібний момент, або не знають, куди звертатися по допомогу…

Торік, взимку, ми роздавали обіди, до нас приходило 10−15% людей, які були переселенцями. Вони не могли самостійно забезпечити себе харчуванням і проживанням. Деякі з них сім'ями жили у напівпідвалах, або в якихось приміщеннях…

Була історія з 40-річним чоловіком з Запорізької області, Олександром. Його будинок був пошкоджений, він утік до Києва… Олександр раніше працював ландшафтним дизайнером. Роботи знайти не міг. У нього була лише одна сумка на плечі, ніяких речей з собою не мав. Ми допомогли йому знайти роботу на охороні. Він там пропрацював десь місяців дев’ять, восени знайшов роботу за фахом. Зараз він живе і працює у Києві.
Разом з небайдужими ми сьомий рік напередодні свят допомагаємо бездомним з речами першої потреби та їжею, — каже Андрій. — Збирати речі стало значно складніше, тому що багато людей виїхали з країни та не можуть їх передати… Окрім того, гуманітарної допомоги потребують не тільки бездомні.

На сьогодні найбільш потрібні: термоковдри, шапки, шарфи, рукавиці, теплі шкарпетки. Щоб перед новим роком подарувати трохи доброти і тепла, бо ці люди вже забули, що таке отримувати подарунки до свят. Також потрібні - мандарини, печиво, і листівки з привітаннями.

…На сторінці соціального проєкту є багато історій людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Вражає історія 34-річної Насті. Батька вона не знала, мати зловживала алкоголем. Через це дівчина потрапила до інтернату. З інтернату Настя часто тікала і бігла до матері на ринок, де та працювала двірником. Вони не мали свого житла і жили просто неба… Мамі було не до виховання доньки, тому своє дитинство Настя проводила дихаючи клеєм з іншими дітьми… Знову потрапляла в Інтернат, і знову звідти тікала…

У 18 років дівчина отримала житло, але одразу його продала. Їй хотілось спробувати іншого життя, тому вона винаймала дорогу квартиру в центрі міста. Частину грошей у неї вкрали… А згодом виявилось, що Настя вагітна. На останні гроші вона купила дім в селі і переїхала туди з дитиною. Не прижилась. Повернулась до Києва.

У столиці знайшла чоловіка, щоб не жити з дитиною на вулиці. Він багато пив. Настя пила разом з ним. Позаяк вона народила йому ще дві дитини. А через деякий час усіх трьох дітей у неї забрала соціальна служба. Історія її дитинства повторилась, тільки на місці її матері була вже сама Настя.

Кілька разів намагалась кинути пити, знайшла роботу кухарем, бо мріяла про це з дитинства. Настя не впоралась з роботою і її вигнали. Через те, що у неї перерізані три сухожилля на пальцях, вона все робила повільно.

Втративши надію забрати дітей, знайти роботу, почала вживати наркотики… Через деякий час кинула це, замінивши алкоголем. Жила у гаражі. Одного зимового ранку прокинулась з обмороженням ніг. Ноги набрякли і боліли. Вона викликала швидку і пальці ніг ампутували. За тиждень її виписали з лікарні і повернули у той самий гараж…

Настю знайшли волонтери і доправили у притулок. Зараз жінка має ще один шанс вижити і спробувати почати нове життя…

P.S. Якщо у вас є можливість допомогти безпритульним людям, надсилайте допомогу Новою поштою за рахунок відправника:

Київ, НП 57. Присяжна Вікторія (м.т. 063 464 94 20).

Також ви можете принести чисті речі у Києві у магазин ЛЕСС (вул.Костянтинівська 27 Б). Обов’язково зазначте, що ці речі для соціального проєкту «Сука життя» (suka_zhizn в Instagram).