Кулони-обереги з фруктових кісточок

У Житомирі живе майстер, який дивує своїм талантом. Це Тарас Орєшников. Він дає нове життя фруктовим кісточ­кам. Тільки не в саду, а на… шиї. Бо виготовляє з них чудові прикраси.

Тарас — знаний у Жи­томирі фотограф. Уміє знайти такий ракурс, що від його знімків годі погляд відвести. А ще він — профе­сійний різьбяр, закінчив кур­си при технікумі механічної обробки деревини. Колись потужно працював по дере­ву, виготовляв побутові речі — меблі та сходи, а також цер­ковні, зокрема іконостаси. Однак, каже майстер, посту­пово від такого ремесла по­чав відмовлятися, бо хотілося творити щось незвичне, ори­гінальне. І Орєшников заці­кавився китайським мисте­цтвом хайдао — різьбленням по фруктових кісточках.

Перша скульптурка пана Тараса була «абрикосова». Довго красувалася на підві­конні у майстра, поки не на­важився її показати близь­ким друзям. Ті були у захваті, і хлопець отримав поштовх до творчості. Сьогодні у його до­робку сотні оригінальних при­крас. Основний матеріал, з якого творить, — кісточка пер­сика.

— У Китаї вона є симво­лом довголіття, багатства та процвітання, — розповідає майстер. — Персикові аму­лети-обереги вважаються найсильнішими. Хоча я у своїй творчості використовую також інші кісточки: фінікові, абрико­сові, сливові. Їх мені зносять друзі.

Тарас каже, бере у руку ма­теріал — і бачить у ньому кар­тинку. Наче відчуває, що у кіс­точці є щось живе, що прагне вирватися назовні. Уява ма­лює, а рука вирізає маля ди­нозавра, людський ембріон, пташку, комаху чи звіра… Се­ред кісточкових амулетів мож­на знайти й портрети.

Своїм хобі митець займа­ється майже десятиліття. Уже має чимало прихильни­ків своєї творчості. Роботи Та­раса Орєшникова є у приват­них колекціях в Японії та Китаї, США й Непалі, Греції, Білорусі тощо. І, звісно, в Україні.

— Що найскладніше у робо­ті? — запитую.

— Вичистити ядро, — усміха­ється. — Дуже копітка робота, доводиться серединку вийма­ти по крихті голкою. Але саме від того залежить, як служити­ме виріб.