У мам-поліцейських і діти мріють працювати у поліції

Як жінки-патрульні поєднують роботу і виховання дітей?

Кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ — образ своєї мами, яка все зрозуміє, завжди пробачить і буде самовіддано любити, незважаючи ні на що.

Цього року День матері в Україні припадає на 14 травня. Напередодні свята журналіст “ВЗ” поспілкувалася з тими, хто пильнує і оберігає не тільки спокій своїх дітей, а й усіх  нас — жінками-патрульними поліцейськими.

«Вдома  я поблажлива  мама, але люблю дисципліну»

Ольга Варцабюк,

33 роки, двоє дітей (т.в.о.командира взводу 1 роти, 2 батальйону, 4 УПП у м.Львові, лейтенант поліції)

Я мама двох хлопців. 11-річний Максим навчається у 5 класі, він моя опора. Молодшому синочку Владиславу — 6 років.   Чоловік також працює у поліції, має звання майора. Коли я вирішила стати патрульною, в сім’ї ніхто не заперечував, мене  підтримали. Хлопці були у захваті, коли вперше одягнула форму. Знаю,  наші діти горді, що їхні батьки працюють у поліції. Сподіваюсь, ми є гідним прикладом для них. Не можу сказати, що я сувора мама. Вдома намагаюся бути ніжною, люблячою,  поблажливою, але водночас люблю дисципліну, пунктуальність. Сама цього дотримуюсь і вимагаю цього від дітей. У вихідні чи після зміни приділяю час родині. З готуванням мені нелегко (сміється). У хаті троє мужчин, які люблять смачно поїсти.

«Діти  просилися поїхати  на патрулювання»

Орися Букартик, 31 рік, двоє дітей (інспектор 1 взводу, 3 роти, 1 батальйону УПП у м. Львові ДПП, лейтенант поліції)

За освітою я юрист,  завжди мріяла працювати у поліції. Кожен день — нові пригоди.  Я мама двох дітей: хлопчику – 9 років,  дівчинці – 5 років.  Малеча  пишається тим, що мама полісвумен. Люблять одягати мою форму (сміється).  Навіть просилися поїхати на патрулювання. Донька мріє бути, як і  я, поліцейською.   Діти розуміють, що у мами складна робота, тому допомагають. Чи встигаю по дому? На вихідні намагаюся щось смачненьке спекти.  Досвід виховання двох дітей допомагає у роботі. Особливо, коли приїжджаємо за викликом на сімейні сварки.  Батьки під час таких скандалів не зважають на дітей, а для них це психологічна травма на все життя. Пояснюю, що мають думати насамперед про свою дитину.

«Викладаюся на повну, недосипаю»

Юлія Каторгіна,

32 роки, двоє дітей (інспектор 1 взводу, 2 роти, 2 батальйону УПП у м.Львові ДПП, лейтенант поліції)

Виховую двох діток — 10-річну Алінку та 7-річного Олександра. У школі всі знають, що мама працює в поліції. Вони цим гордяться. Діти займаються спортом. Дівчинка – художньою гімнастикою, хлопчик – акробатикою і плаванням.  Син мріє бути поліцейським. 2 дні працюю, 2 дні вдома, потім 2 ночі працюю, 2 дні вдома.  Викладаюся на повну, недосипаю. Допомагають мої бабуся та дідусь, мама далеко. Не можу сказати, що я сувора мама, але якщо дитина погано вчиться,  насварю. Час від часу, як і на будь-якій роботі, виникають різні ситуації. Але я безстрашна. Виросла без батька,  мама постійно на роботах була. З дитинства давала собі раду.  Цей досвід тепер у нагоді під час вирішення складних ситуацій на роботі.

Фото з архіву патрульних