«Я вивчив українську з поваги до України!»

Студент хімічного факультету університету “Львівська політехніка”, 24-річний в’єтнамець Чан Куок Кхань, за вісім місяців вивчив українську мову. З українською піснею “Скрипка грає” він прийшов на популярне пісенне шоу “Голос країни”. На жаль, жоден із чотирьох суддів так і не повернувся до виконавця. Судді, які між собою на українському шоу спілкуються переважно російською, були здивовані, що хлопець, який народився і виріс у В’єтнамі, так бездоганно володіє українською. Співачка Тіна Кароль, кокетуючи, припустила, що за вісім місяців вивчити українську можна тільки заради коханої дівчини. Не вгадала. У хлопця була інша мотивація: “Це повага до України”...

Чан Куок Кхань народився у В’єтнамі, поблизу Хошіміна. У шестирічному віці разом із ровесниками пішов до першого класу і вчився у школі 12 років. Окрім в’єтнамської, з третього класу вивчав англійську. Ніколи не займався професійно музикою і вокалом. Після закінчення школи став студентом університету у В’єтнамі, але там провчився лише рік. І вирішив продовжити навчання в Україні...

- Чому Україна? Знаючи англійську, могли продов­жити навчання, скажімо, в Америці, Канаді чи Великій Британії.

- Хотів вчитися далеко за межами В’єтнаму. Заповнив спеціальну анкету, мені запропонували Росію або Україну. Я вибрав Україну. І довго не вагався.

- Щось знали про Україну на той час?

- Знав, що на “Євробаченні” перемогла Руслана з України (сміється. - Г. Я.).

- І відразу стали студентом Львівської політехніки?

- Один курс вчився в університеті імені Івана Франка — вивчав мову.

- Батьки не боялися відпускати 19-річного сина так далеко?

- О... Дуже переживали. Звісно, не хотіли відпускати. Але я пояснив, що хочу збагатитися знаннями про іншу країну.

- Чим батьки займаються у В’єтнамі?

- Мама — адвокат, тато — бізнесмен, займається внутрішніми перевезеннями товару. У мене є 16-річна сестра-школярка.

- Батьки дивилися “Голос країни”?

- Я виставив свій виступ у соц­мережах. Мама написала у коментарі, що пишається мною. Вона не думала, що настільки серйозно буду займатися співом.

- В Україні є багато чудових міст, а ви вибрали Львів. Чим вас підкорив?

- Бо такої чудової архітектури нема ніде. А коли побачив у соц­мережах виступ вуличних музикантів, вже не сумнівався у правильності свого вибору.

- Коли приїхали до України, що найбільше вразило?

- Погода. Я приїхав наприкінці жовтня. Тут було дуже холодно. Найважче було пережити першу зиму.

- Як звикали до української їжі?

- Я підготувався (сміється. — Г. Я.). Привіз зі собою багато продуктів. А коли закінчилися, почав вчитися їсти українські страви. Вже навчився готувати солянку — це моя улюблена страва. І вареники. Подобається картопля по-селянськи.

- Часто їздите додому?

- Раз на рік. Мрію, щоб мої батьки приїхали сюди, але тато не може надовго залишити роботу. Та й фінансово це не так дешево — квиток на літак в обидва боки коштує тисячу доларів на особу.

- Знайшли у Львові своє кохання?

- Ще ні. Батьки також про це часто запитують. Я у них запитував, чи не будуть проти, якщо моєю дружиною колись стане українка. Вони б не заперечували.

- Ви ніколи не займалися вдома професійно вокалом. Чому вирішили раптом заспівати?

- Коли приїхав в Україну, було важко звикати до життя у чужій країні. Хотів себе чимось зайняти. Люблю музику. Одного разу побачив відео, де після концерту пані Марта розповідала про своїх співаків. Знайшов її контакт і попросив, щоб навчила мене співати.

- Як виникло бажання взяти участь у “Голосі країни”?

- Бачив по телевізору це шоу. Хотів спробувати і свої сили у ньому. Надіслав заявку, мене запросили до Києва на кастинг, а потім зателефонували і привітали. Казали, щоб готувався до участі у “Голосі країни”.

- Вірили у перемогу?

- Коли приїжджав на кастинг, чув, як співають інші. Розумів, що не маю багато шансів на перемогу. Але дуже хотів виступити. Те, що до мене не повернулися, не сприймаю як образу. Буду ще більше зай­матися, щоб наступного року заспівати краще.

«Він вивчив мову через пісню»

Коментар для “ВЗ”

Марта Лозинська, викладач Львівського музичного коледжу, заслужений працівник культури України

У мене багато учнів. Кхань мене сам знайшов, коли став студентом Львівської політехніки. Коли зателефонував вперше, у слухавці я чула лише окремі українські слова. На той час він уже чотири місяці вивчав мову. На початках було важко — і мені, і йому. Коли ми не могли порозумітися, я переходила на англійську і пояснювала йому, що від нього хочу. Але Кхань просив спілкуватися тільки українською. Він не зазубрював слова пісні, не розумію­чи її змісту. Іноді українською, а іноді й англійською доводилося розповідати, про що йдеться у пісні. Найважче було вимовити “дж”, “дз”, “щ”. Підбирала для нього розмаїті вправи, цікавилася, як працюють логопеди, і відпрацьовувала з Кханем кожен склад. Кхань — надзвичайно працьовитий. Вивчив мову через пісню! Кхань вперто йде до мети — хоче стати професійним співаком. Коли почали займатися з Кханем, возила його на різноманітні конкурси — регіональні, всеукраїнські і навіть міжнародні. Чотири роки тому на один із міжнародних конкурсів ми підготували пісню Вакарчука “Така, як ти”. Він вник в ідею пісні, просив розповісти йому, хто такий Вакарчук, прослухав увесь його репертуар... От тоді про нього вперше заговорили. Він виборов призове місце, усіх вразило, що в’єтнамець вийшов у вишиванці і заспівав красивою українською. А одного разу каже: “Я подав заявку на “Голос країни”.

Фото автора