Чому «русскій шансон» досі займає найкращий ефірний час?
Попри закони і рішення Міністерства культури, українським виконавцям важко пробитися на радіостанції у прайм-тайм.
Міністр культури України В’ячеслав Кириленко виступив з пропозицією позбавляти ліцензії радіостанції через відсутність в ефірі пісень українською мовою. На своїй сторінці у соцмережах глава відомства написав: “В Україні є вітчизняні FM-станції без пісень українською мовою. Якщо така профанація, то треба змінити закон і забирати ліцензії. Негайно!”.
І це вже не перша пропозиція міністра культури. Майже рік тому, у травні, Кириленко запропонував збільшити квоту українського продукту в радіоефірі до 75 відсотків усього обсягу радіомовлення. На думку профільного міністра, “пісні українських авторів і виконавців мають з’являтися тоді, коли їх почує найбільше слухачів — у прайм-таймі, а не лише пізно вночі”. За словами посадовця, перехід до нових стандартів квот мав би відбуватися поступово, у кілька етапів. Однак від першої заяви минув майже рік, а віз і нині там.
Міністр культури попросив Нацраду з питань телебачення і радіомовлення перевірити телебачення і радіостанції: як вони дотримуються обов’язкової квоти трансляції в ефірі українських пісень? Згідно з законом, музичні твори українських авторів та виконавців повинні становити не менш як 50 відсотків щотижневого обсягу мовлення. Програмні директори деяких радіокомпаній запереживали, мовляв, таке рішення їх знищить, бо де ж набрати стільки якісного українського продукту? Окрім того, на їхню думку, це суттєво обмежить музичні апетити слухачів у таких напрямах, як рок або джаз, і в ефірі з’явиться все більше попси...
Болить душа і у відомого українського співака Олега Скрипки: “Держава й досі повноцінно не функціонує як належить, корупцію подолати не вдається. Здається, усе просто - є закон щодо обов’язкової частки українського контенту у 50%. Але по факту маємо в середньому лише п’ять відсотків українських пісень на наших ефірах. Тобто закони не виконуються. Може, у програмних директорів “ватний” світогляд, чи їм просто приплачує Кремль, аби крутили російський контент. Але те, що за 24 роки незалежності країни українська культура була переможена в ефірах - це факт. Україна у стані війни, а в нас досі крутиться чужа музика”.
Витісняючи український продукт з ефірів, або ж надаючи йому час за принципом “на тобі, небоже, що мені негоже”, ми тим самим щедро надаємо простір продуктам ворожої індустрії. Замість цього ми могли би інвестувати у якість свого продукту, дати можливість українцям, як співочій нації, врешті зайняти свій власний ринок, експортувати свій продукт і робити його українським брендом. Щоб краще пізнати “своє” мистецтво, йому треба дати “зелений” коридор у той час, коли його хочуть і можуть слухати українці, а не вночі, коли усі бачать кольорові сни...
Чому наші найближчі сусіди — поляки — дають своїй музиці “зелене” світло і ринок, а ми сором’язливо запихаємо їх у нічні ефіри?
Коментар для «ВЗ»
Галина ГУЗЬО, менеджер Павла Табакова, промоменеджер «Піккардійської Терції»
За останні два роки ситуація на ринку українського шоу-бізнесу змінилася кардинально: до України перестали їздити колись часті гастролери із Росії. Здавалося б, ось він, звільнений простір для концертів наших артистів — уперед! Та не все так райдужно. Далеко не всім українським співакам вдається проїхатися країною з аншлаговими концертами. То тут, то там скасовуються виступи і тури не тільки артистів другого-третього ешелону, а й першого: «ВВ», «Друга ріка», Джамала… Очевидно, однією з причин є нестабільна економічна ситуація в країні, і, як наслідок, — зубожіння людей, які між хлібом і розвагами обирають хліб, а вже на решту (якщо вона є) дозволяють собі розважитися.
Та глобальна причина того, що за останні два роки українські артисти так і не зуміли зайняти вільну нішу на ринку, - глибша. Концертний ринок звільнився, а от інформаційний залишається окупованим низькопробною російською попсою. Трійка найпопулярніших всеукраїнських радіостанцій з року в рік залишається незмінною: «Хіт-FM», «Русское радио», «Радио Шансон» (вони лише міняються місцями). Послухайте ці радіо — як часто ви почуєте на їхніх хвилях україномовну пісню? У кращому випадку — одну на півтори-дві години… Торік було проведено дослідження, яке показало сумну цифру: частка україномовних пісень на десяти провідних радіостанціях України становить 4,81% ефіру. У денний час, в середньому, на українських радіо можна почути сім українських пісень, натомість - 58 російськомовних та 84 іншомовних. Про які успішні всеукраїнські тури українських артистів після такого може бути мова? Люди йдуть на тих співаків, пісні яких знають, люблять, співають.
Якщо проаналізувати телеринок, то і там ситуація за останні два роки не надто переламалася на користь українських артистів. Вона переламується, але надто кволо. Музичний канал М2 став «Каналом української музики» - і почав крутити кліпи виключно українських артистів. Натомість на в рази рейтинговішому каналі М1 плей-лист практично не змінився… Схожа ситуація і на інших музичних каналах країни — OTV, Music Box… На провідних загальнополітичних всеукраїнських телеканалах на зміну заїждженим зіркам-гастролерам із Росії нібито й прийшли наші «селебріті», але їхня кількість доволі обмежена і вони мігрують з каналу на канал — одні і ті ж. А якою мовою більшість із них спілкується публічно?..
Хвилі у шоу-бізнесі починає робити інтернет-простір, який дає масу можливостей для розкрутки музики. Але, по-перше, до цунамі ще далеко, а, по-друге, наше суспільство у своїй більшості ще не таке «просунуте», воно усе ще надто залежне від картинки на блакитних екранах та звуків із радіоприймачів. Утім, перший ешелон нових українських зірок, яких запалила мережа, а не радіо- і телеротації, уже має успіхи в гастролях містами України: ONUKA, Vivienne Mort, Brunettes Shoot Blondes, «Один в каное», Марія Чеба…
На жаль, за останні два роки ми так і не навчилися любити, поважати й підтримувати своє - українське. І в цьому найглибша проблема того, що маємо так мало музичних пророків у своїй країні.
