Від ампутації врятували... равлики!

Лікарі її лякали: “Діабет не дрімає — у майбутньому доведеться ампутувати стопу”. Ставили діагноз — “рак шкіри”. Жінка чотири роки не могла нормально ходити. А тепер — бере своє “таксі” (так лагідно називає торбу на коліщатах — “кравчучку”) і “летить” на базар по картоплю. “Хірург з поліклініки, як мене побачив, аж руками сплеснув, — каже. — Думав, що з ціпком ходжу або взагалі на візочок пересіла”. На ноги жінку поставили... равлики.

На цукровий діабет 70-річна львів’янка Єва Гринчишин хворіє 19 років. Сама собі коле інсулін — за 10 років вже набила руку. Трофічна виразка на правій стопі у жінки з’явилася чотири роки тому. Пані Єву прооперували в обласній лікарні. Три тижні пролежала у стаціонарі. А менш як за півроку знову опинилася на операційному столі.

Рана ніяк не гоїлася. Жінка й кроку не могла ступити — виразка постійно кровоточила, а з відкритої рани, яка не поспішала затягуватися кірочкою, постійно текла сукровиця. Лікарі розводили руками: “Такі наслідки діабету. Готуйтеся — можливо, з часом розвинеться гангрена і доведеться відрізати стопу”. А потім взагалі порекомендували звернутися... в онкодиспансер. “Там мене дообстежили, зробили гістологію і сказали, що маю пухлину шкіри, — розповідає пані Єва. — Знову операція — цього разу лікарі вирішили глибоко забрати тканини. Так я отримала дірку в підошві. Лікарі запропонували зробити пластику — пересадити шкіру зі стегна на стопу. Відмовилася...

І от наприкінці листопада навідується до мене у гості брат і каже: “Єво, ти врятована! Прочитав у “Високому Замку”, що живе у Суховолі такий чоловік — Мирослав Сорока, який розводить велетенських равликів (ахатинів). Слиз, який вони продукують, — цілющий, рани гоїть. Може, і тобі поможе”. Вирішила спробувати. Равлики встигли поставити до Нового року десять разів. Потім зробили перер­ву на свята і пов­торили курс”.

Покращення жінка відчула вже через місяць. Рана почала затягуватися. “Зараз покажемо, як равлики пані Єві стопу “підлатали”, — “анонсує” пан Мирослав. “Пацієнтка” чемно лягає на ліжко на живіт, ногу — на валик. Пан Мирослав дістає з поліетиленового пакета пластикову коробочку. Усередині — п’ять ахатинів. Чоловік витягає равликів і по черзі кладе на хвору стопу жінки. Равлики починають освоювати нову “територію”. Залишають по собі слід у вигляді тягучого лікувального слизу. “Процедура приємна?” — запитую. “Та це ж не п’явки!” — усміхається пані Єва.

“Триває сеанс 15-20 хвилин, — пояснює пан Мирослав. — Потім треба ще 10 хвилин полежати, щоб слиз висох”. По завершенні процедури пан Мирослав опускає равликів у коробочку. Ті навіть не думають ховатися по своїх “хатинках” — випростовують “ріжки” і розповзаються хто куди.

Чоловік демонструє фото ураженої стопи, які зробив у грудні минулого року. “Ніколи раніше не бачив такої великої рани, — зізнається. — Тепер подивіться, що маємо за станом на травень”.

Стопа — цілком нормальна. Можна подумати, що на цьому місці був чиряк, його вирізали, рана — затяглася, лишився лише рубець. “А насправді “втяли” солідний шматок плоті! І фотографії, і виписки з історії хвороби це підтверджують. Як бачите, все зажило”.

Удома у пана Мирослава “мешкає” чотири сотні ахатинів. Виділив для них окрему кімнату. Розставив вздовж стіни дерев’яні клітки. У кожній тримає по 40 особин. Апетит у слимаків — нівроку: не проти похрумтіти листям салату чи капусти, шматком помідора, огірка або яблука. Господар щодня готує для своїх улюбленців поживну “кашу” — меле у кавомолці подрібнену яєчну шкаралупу, вівсяні пластівці, гречану і кукурудзяну крупи. Щодня наливає у пластикову кришечку свіжу воду та обприскує клітки з пульверизатора. Без води у равликів не вироблятиметься слиз. А слиз для них — як кисень для людей.

“Доглядати за ними допомагає моя дворічна донечка, — розповідає. — От нещодавно кіт їй носика подряпав. Просить: “Тату, приклади слимака!”. Вибрав для такої “ювелірної” роботи найменшого. А для пані Єви підібрав величеньких “докторів”.

Поки ведемо з паном Мирославом “світські бесіди”, пані Єва вже накриває на стіл — заварює у турці запашну каву, викладає бісквітний торт, який спекла за своїм “секретним” рецептом. “Дивовижно, але слиз равликів виявився дієвішим за операції та дорогі мазі. Тепер-от пан Мирослав намовляє, щоб навідалися до лікарів, які мене лікували. Цікаво, чи зможуть вони це якось пояснити”, — по-змовницьки підморгує своєму рятівнику...