Павел ПЕШЕК: «Після лібералізації візового режиму кількість заяв на робочу візу у нашому Генконсульстві зросла»

Відносини між Україною і Чехією завжди були  дружніми, але не надто активними.

Нещодавно Прага і Київ призначили нових послів, Чехія вдвічі збільшила кількість українців, які можуть приїхати на заробітки. Аналітики обережно констатують перезавантаження відносин між нашими країнами. Про політику Чехії стосовно України, нюанси оформлення робочих віз та коли запровадять пряме авіасполучення між Брно і Львовом, “Високому Замку” розповів Генеральний консул Республіки Чехія у Львові Павел Пешек (на фото).

«У Чехії велика потреба у робочій силі»

– Пане Павел, у Чехії нещодавно відбулися парламентські вибори — перемогла політична сила мільярдера Андрея Бабіша, якого ще називають чеським Трампом. Він має неоднозначну репутацію, його вважають прихильним до Путіна. Чи не зміниться політика Чехії стосовно України, якщо Бабіш стане прем’єр-міністром?

– Відповідати на політичні запитання — завдання не нашого консульства. Щодо виборів — люди хотіли змін. Першим кроком переможців буде реформування палати депутатів, реформування уряду. І питання, чи отримає цей уряд довіру з боку нового парламенту. Про політику Чехії щодо України я заявляв не раз: Чехія ніколи не визнає незаконної анексії Криму Росією. Вважаємо це порушенням усіх принципів міжнародного права. Поважаємо територіальну цілісність і суверенітет України.

Чехія робить усе можливе, щоб підтримати Україну. Другий рік поспіль Чеське Посольство в Україні і Чеське Генконсульство у Львові  організовують у Закарпатській, Одеській, Івано-Франківській областях відпочинкові табори для дітей зі сходу України, які втратили батьків. Там діти не лише відпочивають, а й зай­маються йогою, психологічною реа­білітацією. Там спілкуються із ровесниками зі сходу та заходу України.

Ці табори є й засобом боротьби із російською пропагандою. Наприклад, коли ми організовували їх у перший рік, батьків цих дітей лякали, що, мовляв, «ваші діти вже не повернуться, бо на заході — фашисти, бандерівці…». Але діти повернулися живі-здорові та задоволені, і вже на другий рік таких чуток не було. Це взаємне пізнання молоді та дорослих людей з різних частин України є корисним і успішним.

Також доставляємо обладнання для українських лікарень. Привезли обладнання для лікування опіків у лікарню в Дніпрі. Там лікували українських воїнів, поранених на сході. У Тернопільську міську лікарню також поставили обладнання.

Таким чином Чехія підтримує Україну не тільки на словах, а й конкретними справами.

– Нещодавня заява президента Чехії Мілоша Земана, що Крим можна “продати” чи “виміняти” за якісь відкупні,  викликала гостру критику в Україні. Очевидно, й вам доводилося у Львові відповідати на неприємні запитання щодо цього?

– До нас із такими запитаннями не зверталися. Українці розуміють, що наше Генконсульство займається не політичними, а практичними питаннями. Мені недоречно коментувати заяви пана президента. Щодо цього хочу тільки підкреслити позицію чеського уряду. Уряд ясно заявив, що позиція Чеської Республіки не змінюється: Крим завжди був і є невід’ємною складовою частиною України.

–  Ваша основна робота — видача віз. Чи змінилася кількість українців, що подають документи на отримання робочої чеської візи до Генконсульства Чехії, після запровадження безвізового режиму?

– Ми – специфічне консульство. У кожній країні після лібералізації візового режиму кількість заяв на візи з природних  причин знижується. Навіть у нашому Посольстві у Києві вона знизилася. А у Львові кількість заяв зросла!  Поясню: є довгострокові робочі візи (для перебування більше 90 днів), а є шенгенські робочі візи (для перебування до 90 днів). Лібералізація стандартно стосується шенгенських віз без мети заробітку. У той же час багато українських громадян із заходу країни, який підпадає під наш консульський округ, їдуть до Чеської Республіки на сезонні роботи, їхня кількість найбільша саме у весняні та літні місяці. Ця категорія осіб повинна все одно подавати у нашому консульстві заяви на відповідні шенгенські візи, незважаючи на впровадження безвізового режиму, тому що в Чехії і для короткострокового працевлаштування потрібно мати візу.

Щодо цифр, то у 2016 році кількість заяв на короткострокові шенгенські робочі візи становила 15 984. У червні 2017-го відбулася лібералізація візового режиму. З початку 2017-го і до кінця жовтня уже маємо 28 232 заяви. І це ще рік не закінчився. Щодо довгострокових робочих віз (трудових карт), то у 2016 році на них було 1775 подань. А з початку і до кінця жовтня 2017-го — уже 5852 подання. Дається взнаки рішення чеського уряду, прийняте у лютому цього року, — збільшити вдвічі квоту на прийом заяв від українців на отримання довгострокових робочих віз. Щомісячна квота — 800 заяв. Тобто приймаємо 9,5 тисячі заяв щорічно. Заявник має чекати на довгострокову робочу візу два місяці. Зазвичай українці одночасно подають заяву на робочу карту і на шенгенську робочу візу. Працюють в Чехії на підставі шенгенської робочої візи два місяці, протягом яких паралельно оформляються документи на робочу карту, потім вони повертаються сюди в Генконсульство, отримують довгострокову візу і їдуть знову в Чехію на роботу вже на підставі робочої карти.

Це свідчить про те, що в Чехії — велика потреба у робочій силі. У нас економічний бум, чеським роботодавцям потрібні працівники. Українцям надають перевагу, бо вони кваліфіковані, добре працюють, мають  подібну мову і культурне середовище. У Чехії постійно живуть 130 тисяч українців. Наразі зарплати українців ще не такі, як у чехів, але це далеко не низькі зарплати. Зараз попит на робочу силу такий, що українці вже починають отримувати такі ж високі зарплати, як і чехи.

– Яку зарплату в середньому отримують українці у Чехії? Який ринок найбільш затребуваний для української робочої сили?

– Середня зарплата — близько тисячі євро. Великий попит на персонал у лікарнях — лікарів, медсестер. На технічні спеціальності середньої ланки — зварників, електриків та ін. Цим опікується чеська урядова програма “Режим Україна”. 95% запитів на довгострокову робочу візу подають саме представники цих технічних професій. Заяви висококваліфікованих спеціалістів з вищою освітою, наприклад, ІТ-шників, обробляються у Києві – за програмою “Проект Україна”. А наше Генконсульство обробляє заяви людей із технічними професіями середнього рівня, які до нас надходять з усієї України. Тільки для оформлення цих робочих віз ми прийняли на роботу дев’ять нових консульських працівників (зараз у Генконсульстві  22 чеські працівники і 8 українців. — Авт.).

Не приймаємо заяв на довгострокові робочі візи через реєстраційні системи. Існує тільки два способи подати документи — або через ці урядові програми, або через живу чергу під консульством. Урядова програма “Режим Україна” працює так: у Чехії конкретного роботодавця, який відповідає критеріям і знайде в Україні конкретних майбутніх працівників, включають у цю програму. Рішення про включення приймають сім державних інституцій — гарантів. Координатором цього є Міністерство промисловості та торгівлі Чехії. Після цього про рішення щодо включення фірми із її майбутніми українськими працівниками в тому числі інформується МЗС Чехії, а воно передає цю інформацію, включно зі списками конкретних майбутніх українських працівників, до Генерального консульства ЧР у Львові. Ми самі після цього обдзвонюємо цих українських заявників, щоб прийшли на призначену дату в консульство і подали заяву на робочу карту.

– У черзі під Генконсульством “промишляють” шахраї?

– “Посередники” є, але вони існують тільки через живу чергу (в урядових програмах ніякого шахрайства немає). Хочу застерегти людей: не довіряйте різним “посередникам” з тротуару. Вони часто оформляють документи з помилками, через що заявник може отримати відмову у консульстві, і брешуть, що можуть допомогти оформити потрібну візу. Наголошую, що ні Генеральне консульство, ні його працівники не співпрацюють із жодними особами чи фірмами у сфері довгострокових віз і проживання, в тому числі щодо робочих карт. Якщо хтось стверджує подібне, він каже неправду.

Ми знаємо, що відбувається на тротуарі, але не маємо  жодного впливу на це. Та не хочемо бути байдужими. Я скерував листа і чекаю на зустріч з начальником Львівського обласного управління поліції. Просимо, аби поліція навела порядок біля Генконсульства і перевірила чи біля консульства не  відбуваються незаконні  дії. Проводимо просвітницьку роботу з людьми, що стоять у живій черзі. Щопонеділка інформуємо їх, щоб шукали чеських роботодавців, які включені в урядову програму. Списки цих роботодавців є на сайті нашого Міністерства промисловості й торгівлі.

– Чому до Генконсульства Польщі набагато більше заявників, ніж до Чеського Генконсульства?

– Можливо, це пояснюється тим, що у  Польщі багато  у чому простіша система отримання робочих віз. У певних випадках є можливість поїхати у Польщу і подати заяву на роботу, що неможливо у Чехії. У нас все треба робити тільки через консульство.

– Поляки зараз зробили ще більшу лібералізацію — у них можна лише за біометричним паспортом, без робочої візи працювати три місяці. Чехія наразі не йде на таке?

– Наразі ні. Згідно із законодавством, щоб працювати у Чехії, треба мати робочу візу навіть для короткотривалих поїздок.

«Львів нагадує мені чеські міста»

– Ви вже рік на цій посаді. Як самі для себе оцінюєте цей рік? Що вдалося виконати з поставлених завдань? До того ви працювали у Києві, у Посольстві Чехії в Україні, тепер у Львові. Які  враження від Львова?

–  У Києві я був завідувачем консульського відділу, у Львові керую усім Генконсульством. У Львові мені подобається дещо більше, ніж у Києві. Львів нагадує чеські міста, він комфортніший, тут чудовий історичний центр з атмосферними ресторанчиками, пам’ятками архітектури. Львів’яни мають  середньоєвропейський менталітет.

За рік вдалося реалізувати багато речей. Зокрема, влітку організували святкування 100-ліття битви під Зборовом (Тернопільська область). Зазвичай такі великі імпрези робить Посольство. Але Зборів — у нашому консульському окрузі. Також  для Ужгородського національного університету нам вдалося  з  вересня поновити діяльність чеського лекторату та організувати присутність чеського викладача.  У Львові була проблема з вивезенням сміття — організували семінар за участі спеціалістів з чеського Міністерства навколишнього середовища, які поділилися нашим досвідом утилізації комунальних відходів. Провели два екологічні семінари в Івано-Франківську щодо сертифікації  меблевих  виробів та  харчової  продукції.

Організовуємо й різні культурні заходи, наприклад, Дні чеського кіно, концерти класичної музики, виставки фотографій, підтримуємо товариства чеських співвітчизників тощо.

– Скільки чеських підприємств є у Львові, Західній Україні?

– Наразі наші підприємці ще побоюються воєнних дій в Украї­ні. Не беруть до уваги, що ця вій­на — за тисячі кілометрів від західного кордону. Тому переконую чеських підприємців, що Західна Україна — безпечна для ведення бізнесу, сюди можна вкладати кошти. Розповідаю про хороші приклади ведення чеського бізнесу на Львівщині. Тут є чеський капітал “Моравських нафтових шахт” (займаються видобутком газу й нафти), “Шкоди” у підприємстві “Єврокар”, є компанії зі  значною часткою чеського капіталу.

«Чеський турист не буде стояти годинами у черзі на кордоні»

– Чому у Львові небагато чеських туристів?

– Проблема одна — кордон. Жоден чеський турист не буде стояти годинами у черзі на кордоні, краще поїде в інше місце. Добре би було запровадити такий потяг, як “Львів-Перемишль”. Але найкраще — прямий авіарейс до Львова з Праги чи Брно. Переговори з цього приводу тривають. Через відсутність прямого  авіасполучення  Львів багато втрачає. Чеські туристи якщо їдуть в Україну, то переважно в Карпати і…  Чорнобиль. Моє завдання — розповідати більше про інші регіони України, відкривати і туристам, і підприємцям усі можливості вашого краю.

– Де проводите вільний час у Львові? З ким товаришуєте? Розкажіть про вашу сім’ю.

– Маю обмаль часу на відпочинок. Я зустрічаюся з людьми  з  різних  сфер головним чином на робочих  зустрічах, урочистостях, прийомах, культурних  та економічних  заходах. У мене  достатньо добрі стосунки з головою ОДА, головою облради, міським головою Львова. Зустрічаюся з почесними консулами закордонних держав. Тут небагато чехів. Дружимо з чеською сім’єю, яка живе у Львові. У нас маленька донька, у них — троє маленьких дівчаток. Це подружжя працює для американської католицької організації, займається благодійними проектами. З дружиною Тамарою винаймаємо помешкання у Львові.  Донька Наталя ходить у дитячий садочок. Цікаво, що ми з Тамарою народилися в одному й тому ж регіоні — Північній Моравії. Я в Опаві, а вона — за двадцять кілометрів, у місті Остраві. А познайомилися у… Стамбулі. Я там працював консулом у Генконсульстві Польщі, а вона приїхала як туристка у гості до своєї подруги, яка працювала секретарем цього Генконсульства. Познайомилися, одружилися… За професією Тамара — бухгалтер, працює за спеціальністю тут, у Генконсульстві. Донька розуміє українську. Я також беру уроки української мови — двічі на тиждень до мене приходить професор із вузу. Вважаю за важливе не тільки розуміти, а й говорити в Україні українською  мовою.

– Маєте хобі?

– Щодня пробігаю сім кілометрів. Встаю о 6.15 і бігаю 45 хвилин — у парку “Горіховий гай”, неподалік нашого помешкання. Після такої пробіжки приходжу на роботу заряджений енергією, активний до роботи. Маємо спільне хобі з дружиною — подорожі. Завжди дуже хотів  побувати в Карпатах, але у Києві не мав на це часу. Зараз маємо можливість на вихідні виїжджати в Карпати.

Фото Юлії ПІДЛУЖНОЇ.