Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Тіло Леніна – як атракція у Діснейленді та виграшні лотерейки для шефа

Як люблять жартувати звичайні громадяни та ЗМІ

Першого квітня хоч і не святковий вихідний, а звичайний робочий, однак дуже веселий день. Розіграші  і жарти стали щорічною традицією цього дня. Причому “дуріють” не лише діти, рідні, друзі та колеги, а й... засоби масової інформації.

Походження неофіційного свята 1 квітня точно невідоме. Подібні свята існували у багатьох культурах. Римляни відзначали два свята — Сатурналії (кінець грудня) і Хіларію (кінець березня), під час яких допускалися розіграші і жарти. В Індії дотепер існує свято з аналогічними розвагами. Стародавні кельти у квітні вшановували Луда — бога гумору. За найпоширенішою версією, 1 квітня “у традиційному форматі” вперше почали відзначати у Франції. У 1582 році Папа Григорій XIII провів реформу календаря (григоріанський календар змінив юліанський, яким дотепер користується Православна церква). У новому календарі початок Нового року був перенесений з 1 квітня на 1 січня. Проте у середньовічній Європі комунікації були розвинені слабо, багато французів не підозрювали про такі важливі зміни і продовжували зустрічати Новий рік 1 квітня. Ймовірно, вони і стали першими жертвами розіграшів, і саме їх вперше назвали “квітневими дурнями”, бо “повелися” на жарти..

До ХVIII століття День дурня охопив усю Європу. Виникла легенда, що біблійного Адама “створили” саме 1 квітня 3975 року до н. е., бо Всевишній мав тонке почуття гумору. Крім того, вважалося, що добрі жарти приворожують успіх. У Великій Британії видали повість — жартівливу історію міста Готема. Король обклав місто великими податками. Жителі цих податків не платили, а коли їм стало відомо, що до них йде каральна експедиція, придумали дотепний план. У час прибуття митарів городяни займалися божевільними справами — намагалися пасти корів на дахах, носили воду решетами, рубали дрова палицями... Посланці короля вирішили, що Готем — місто недоумкуватих людей, і пішли геть. Разом з британськими і французькими колоністами День дурня переїхав до Америки. У XIX столітті були численні випадки, коли школярі цього дня повідомляли своїм однокласникам, що занять не буде, а студенти підміняли номери аудиторій, щоб заплутати викладачів.

1 квітня — чи не єдиний день, коли журналісти пробують розіграти читачів та слухачів. Ось на що “купилася” довірлива аудиторія «Вісті з місяця»

Журналісти обдурили тисячі американців космічною качкою, яка отримала назву “Великий місячний обман”. Це — серія із шести нарисів, опублікованих у нью-йоркській газеті Sun, перший із яких вийшов у 1835 році. У статтях йшлося про відкриття життя й цивілізації на Місяці. Мовляв, за допомогою потужного інноваційного телескопа, до якого був приєднаний мікроскоп, вдалося розгледіти місячну поверхню. Телескоп-мікроскоп начебто показав сліди розумних істот, що населяли Місяць. Ними виявилися двоногі бобри та схожі на кажанів крилаті гуманоїди. Зрештою автори завбачливо оголосили, що спостереження були припинені через ушкодження обладнання, викликане Сонцем. Після публікації тираж газети різко зріс, довелося додрукувати ще 60 тисяч екземплярів. Часопис вийшов на перше місце у світі з продажів серед щоденних видань. Публіка з нетерпінням очікувала нових “вістей з Місяця”. Дійшло до того, що делегація професорів Єльського університету прибула до редакції Sun спеціально для того, щоб викупити копію Journal of Science, з якого нібито передрукували репортаж. Публіка, усвідомивши,  наскільки майстерно її провели, лише потішалася над власним легковір’ям, а тиражі газети не впали.

Небувалий урожай макаронів у Швейцарії

У репортажі британських журналістів телекомпанії BBC  у 1957 році йшлося про те, що швейцарці не можуть вирішити, що їм робити з гігантським урожаєм макаронів. “Зима була м’якою, а макаронного довгоносика фермерам вдалося перемогти”, - пояснював причину небувалого урожаю репортер BBC. Репортаж викликав у Великій Британії бурю емоцій. Громадяни обривали телефони телекомпанії з проханнями розповісти, як вирощувати макарони. На всі прохання у BBC дипломатично відповідали: “Покладіть макаронину у банку з томатним соусом і сподівайтеся на краще”... У 1970 році, продовжуючи традицію, закладену BBC, коментатор NBC розповів слухачам про рекордний урожай маринованих огірків у Західній Вірджинії.

Годинник Біг-Бен стане електронним

У 1980 році телекомпанія BBC повідомила про те, що легендарний лондонський механічний годинник Біг-Бен замінять на електронний. Повідомлення сколихнуло британську громадськість. Обурені громадяни телефонували, аби висловити свій протест. Деякі, щоправда, цікавилися, чи можна буде купити частини старого Біг-Бена.

Тату в обмін на довічну знижку

У 1994 році американська радіостанція National Public Radio оголосила, що будь-яка людина, яка зробила собі на вусі тату у вигляді логотипа Pepsi, одержить довічну 10% знижку на всю продукцію компанії. Протягом квітня на радіо дзвонили підлітки, які “виконали умови” і хотіли забрати приз.

Тіло Леніна виставлять у паризькому Діснейленді

У 1995 році газета Irish Times опублікувала статтю, у якій стверджувала, що керівництво Діснейленду веде переговори з російським урядом про купівлю тіла “вождя пролетаріату” Володимира Леніна. За даними газети, мавзолей разом з тілом Леніна планують перевезти у начебто новий Євродіснейленд.

1 квітня придумав візантійський імператор Костянтин

У 1983 році агентство Associated Press повідомило, що таємницю походження Дня дурня розкрив професор історії з Університету Бостона Джозеф Боскін. За версією викладача, придворний блазень імператора Костянтина Кугель похвалився господарю, що він не гірше за нього може управляти імперією. Костянтину ідея сподобалася, і він дозволив блазню управляти імперією один день на рік — 1 квітня. Повідомлення АР передрукували усі видання США. Проте пізніше з’ясувалося, що агентство стало жертвою розіграшу поважного професора історії.

Ейфелеву вежу демонтують

У 1986 році паризька газета Le Parisien приголомшила читачів повідомленням про те, що уряд ухвалив рішення про демонтаж Ейфелевої вежі. Її начебто повинні перевезти  у Діснейленд і там скласти заново. На місці, де стояла Ейфелева вежа, нібито планували побудувати стадіон для майбутніх Олімпійських ігор 1992 року.

Свого часу рекрутинговий інтернет-портал CareerBuilder.com опублікував результати опитування своїх клієнтів, присвяченого 1 квітня. На їх основі портал склав перелік кращих розіграшів.

10. На автовідповідачі начальника залишили повідомлення з проханням зателефонувати містеру Леву (Mr. Lyon англійською). Номер телефону належав місцевому зоопарку.

9. Дівчина з’явилася на роботі з величезним животом, вдаючи вагітну на восьмому місяці.

8. У колеги співробітники викрали ключі від машини і помістили їх у чашку з водою, яку поклали у морозилку. Нещасний так поспішав додому, що  не чекав, поки лід розтане, а одразу почав видлубувати ключі.

7. Для боса — любителя лотерей, підлеглі виготовили фальшивий лотерейний квиток з “виграшем”.

6. Після того, як співробітник банку пішов обідати, його колеги влаштували в офісі “творчий безлад”. Жертві розіграшу, що повернувся з обіду, повідомили, що банк тільки що... пограбували.

5. Колезі із репутацією бабія надіслали фальшиву повістку до суду щодо сплати аліментів на дитину.

4. Начальнику, що проводив інтерв’ю з кандидатами на роботу, довелося спілкуватися з пані, яка насправді була... переодягнутим співробітником-чоловіком.

3. У машину співробітника колеги підклали живих лобстерів (величезний океанський рак зі страхітливими клешнями).

2. Співробітники найняли актора, який переодягнувся у поліцейську форму, прибув до офісу і “заарештував” начальника.

1. В офісі колеги його співробітники встановили діючий пісуар.

На дитячому інтернет-порталі kidzworld.com також колекціонують розіграші.  Їх героями є діти та підлітки.

З листкового печива з білою начинкою “добрі” дітлахи виколупали серединку і замінили її... зубною пастою. Однокласникам запропонували спробувати цю приголомшливо смачну річ.

Чотирнадцятирічна дівчина заліпила отвір у флаконі з шампунем скотчем і з задоволенням спостерігала за муками батьків, що намагалися помити волосся.

П’ятнадцятирічний юнак додав до води велику порцію меленого перцю і залив у пляшку з-під соку (за його словами, колір пекельної суміші і справжнього соку були ідентичними). “Сік” “винахідник” пропонував друзям і знайомим.