До чого призведуть «великі зміни» від Гройсмана?

Найуживаніші нині слова – ціни, комуналка, мінімалка, субсидії.

Досі віримо у доброго дядечка, який прийде та ощасливить усіх. Козаки ж, обираючи отамана, знали: той спуску не дасть, вимагатиме від кожного повного самозречення і самовіддачі, сам будучи прикладом. Нинішні отамани – онучата препогані, їм ніхто не вірить, з них кепкують, про них складають анекдоти.

Народ подумав, що субсидії – манна шоколадна, послана з Печерських пагорбів, не замислюючись, однак, що воно таке насправді. А це – черговий обман.

Простий приклад. Кажуть, тепер за комуналку багатії платитимуть більше, бідні – менше. До них, до речі, слід зараховувати вже й науковців та викладачів національних вишів. За всілякими графіками-таблицями, оплата тарифів на тепло не може перевищувати такий-то відсоток від доходів громадянина. Припустімо, з виставленої тепловиками тисячі гривень за якихось 30 «квадратів» адресат субсидії сплачує лише чверть (ура!). Решту 750 покриває держбюджет, тобто насправді той самий народ з громадянином включно. Їх переказують на рахунок облтеплоенерго, а власники їхні хто? Правильно. Олігархи стають ще багатшими за рахунок бюджету – нас з вами.

Рахунки за тепло ми сплачуємо також і влітку. Це нібито той самий двоставковий тариф імені Садового. Тепловики твердять: ці гроші потрібні, щоб у міжсезоння лагодити теплотраси і прокладати нові. Я бачив, як це робиться.

Кілька років тому неподалік мого помешкання від весни до осені замінювали теплотруби. Вирили глибочезний і широчезний котлован. Ближче до десятої ранку там збиралися вуйки у робах із розпізнавальними знаками тепловиків на спині кацавейок і чекали «часу ікс» — коли в крамницях нарешті почнуть продавати пиво. Смакуючи його з горла на краю котловану і смалячи сигарети, роздягалися до пояса (літо ж!) і голосно радилися, як краще організувати роботу,  присмачуючи виробничі терміни матюками. Їх зацікавлено слухали діти, що тинялися поруч. Потім тепловики запивали холодне пиво теплою горілкою і вмикали техніку. Її гуркіт повністю заглушував гарячі дебати тепловиків, сизі смердючі дими дизелів огортали місцевість. Малюки радісно бігали біля розпашілих дядьків із сигаретами, брали з них приклад і повторювали почуті від них слова. Один хлопчик упав у котлован і зламав  руку. Ніхто, звісно, за це не відповів.

Торік за такою ж технологією неподалік того місця прокладали теплотрасу зовсім малого діаметра на зовсім маленькій глибині. Роботи почали за доброю традицією – у жовтні, коли вперіщили дощі. Півтори сотні метрів труб лягали в багнюку півтора місяця. Бригада дядьків з тими ж розпізнавальними знаками освоювала літні тарифи з авансом на зимові.

Щодо підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень, то це, звісно, добре для тих, хто рахує кожну копійку, перебуваючи нижче межі повного зубожіння. Але всім, окрім урядовців і депутатів, зрозуміло: це призведе до стрибка цін. У тім числі, на комунальні послуги. Квартплата просто не може не зрости, адже зарплата двірника чи слюсаря тепер  вдвічі більша. А малий і середній бізнес, який з  1 січня не стане заробляти більше, змушений  буде або звільняти частину  людей, або  щось комбінувати, тобто дурити державу.

Підвищення акцизів на спиртне шалено активізує й так розвинене самогоноваріння, яке карається символічним для його представників адміністративним штрафом. Відтак зростуть ціни на цукор.

Ну і так далі.

Мовознавці знають, що прізвище Гройсман перекладається як «великий чоловік». Великі зміни затіяв наш прем’єр.