«У тестах було навіть запитання… про Санта Клауса!»

Українські інтерни тотально провалили міжнародний іспит, який у США служить допуском до роботи.

Щоб на етапі подання документів для вступу у медуніверситет відсіяти неуків МОЗ ініціювало встановлення мінімального прохідного бала з фундаментальних предметів на рівні 150 для абітурієнтів
Щоб на етапі подання документів для вступу у медуніверситет відсіяти неуків МОЗ ініціювало встановлення мінімального прохідного бала з фундаментальних предметів на рівні 150 для абітурієнтів

97% (!) українських інтернів, які цього року вперше складали міжнародний тест United States Medical Licensing Exam (USMLE), що базується на стандартах оцінювання, прийнятих у США, провалили випробування. Лише 3% набрали прохідний бал — 70,5. Найкращий результат з 20 медичних вузів продемонстрував Луганський державний медичний університет. Там впоралися із завданнями 6,8% інтернів. «Тест USMLE має скласти кожен лікар у Сполучених Штатах, аби отримати право займатися лікарською діяльністю. Це означає, що сьогодні між рівнем підготовки українських випускників медвишів та випускників закордонних університетів утворилася прірва. Очікувана проблема в галузі, яка не розвивалася 25 років», — прокоментувала невтішні результати тестування в. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Зі стандартною частиною іспиту «Крок 3. Загальна лікарська підготовка», яку в Україні «без п’яти хвилин» лікарі складають щороку, випускники у більшості впоралися (завалили обов’язкову частину від 0,7% до 42,1% молодих фахівців, залежно від навчального закладу).

«Питання USMLE пропускав через брак часу і відповідав на них уже після того, як закінчив писати основну частину екзамену, — розповів «ВЗ» лікар-інтерн, хірург Вінницької міської клінічної лікарні Володимир Кравченко. — Коли був студентом, планував виїхати до США, тому ці тести бачив не вперше. А от мої колеги почувалися розгубленими. Тести американського зразка були великими, на цілу сторінку. У США цей тест пишуть вісім годин і дають годину перерви на обід. У нас мало того що не випускали у туалет, так ще й приставили двох поліцейських з металошукачами, вели стеження за допомогою чотирьох відеокамер. Більшість інтернів вирішила дати правильну відповідь на 150 обов’язкових запитань, які реально впливають на майбутнє, а не на 50 «американських».

«Прохідний бал основного «Кроку» — 71,5. Оскільки кількість тестових завдань з нього зменшили на 50, то і «ціна» кожного питання зросла, — прокоментував «ВЗ» лікар-інтерн Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Вадим Тарасюк. — Якщо торік, не відповівши на запитання, ти втрачав 0,5%, то цього року — вже 0,75%. Більшість інтернів поставили перед собою завдання успішно написати «Крок». І правильно зробили, бо якби не впоралися, американський тест не врятував би. Погоджуюся з Уляною Супрун: між нами і західними країнами утворилася прірва — економічна. Одна річ, коли ти в університеті вивчав європейські стандарти лікування і доказову медицину, призначав уявним пацієнтам препарати, які доказово діють. Інша — коли  починаєш працювати у відділенні і доходиш до  розуміння, що за ці препарати чи навіть методи обстеження, які у цивілізованих країнах вважаються рутинними, українському пацієнту доведеться заплатити суму, яку він може заробити тільки за рік чи навіть за два».

«Знання наших молодих фахівців на пристойному рівні, — веде далі пан Тарасюк. — Звісно, трапляються некомпетентні студенти, але вони себе у медицині не знаходять. Проте коли хороший молодий спеціаліст потрапляє у лікарняні реалії, починає деградувати. Знання треба зберегти і у подальшому примножити. Наведу приклад. Студент вивчив якісь додаткові ефективні методи діагностики, вміє їх розшифровувати. Але коли потрапив на роботу у лікарню, зрозумів, що навіть на обласному рівні ці методи вважаються «космічними». Людському мозку притаманно забувати те, що не використовує. Це — одна з функцій пам’яті. Курси підвищення кваліфікації, наукові праці лікаря потребують великих особистих фінансових вливань. Державі байдуже, розвиваєшся ти чи ні, а платити кількасот євро за підвищення кваліфікації не кожен лікар може. Особливо ті, що працюють у районах і отримують копійки».

«Для того, щоб вимагати здачу іспитів за критеріями США, треба готувати студентів за системою викладання США. Вони повинні по-іншому мислити і бути готовими до таких запитань. Ось — реальний приклад з тестів. Білий чоловік, 40 років, взяв новий, який не був у вжитку, експрес-тест на вагітність своєї дружини і занурив його у власну сечу. Тест показав, що чоловік вагітний. Хто він за професією? А. Двірник. Б. Водій. В. Поліцейський. Г. Інженер атомної електростанції. Д. Санта Клаус, — наводить приклад спеціаліст з ультразвукової діагностики Олена Траханкова. — Як треба було вирішити це завдання? Тест на вагітність визначає наявність хоріотропічного гонадотропіну (ХГЛ). Якщо він позитивний, то жінка вагітна. У вагітних ХГЛ виділяє плацента. У нашому випадку маємо чоловіка, у якого у сечі також є ХГЛ. Можливо, у нього рак яєчок — хоріокарцинома, трофобластична пухлина, яка розвивається внаслідок злоякісної трансформації епітелію хоріону. Хоріокарцинома найчастіше зустрічається у сажотрусів. Дивимося відповіді. Найближчий варіант — Санта Клаус (він же лазить по димохідних трубах). Це і є правильна відповідь!»

«У США студентам дають час на підготовку до здачі цього іспиту, самі тести і відповіді до них. Наші інтерни складали цей екзамен без підготовки. Багато питань можна було по-різному трактувати, тож я би піддала сумніву об’єктивність такого «зрізу» знань, — каже проректор з наукової роботи ЛНМУ ім. Д. Галицького Тетяна Негрич. — Якби наші випускники були такими нетямущими, їх би не запрошували на роботу європейські та американські клініки. Ось нещодавно приїздили італійці — кликали на роботу наших стоматологів. Крім гідної зарплати, обіцяли забезпечити авто та житлом. І наші лікарі пристають на такі пропозиції. Стільки років учитися, щоб потім працювати за копійки? Порахувала заради цікавості: прибиральниця заробляє за годину 40 гривень, а моя невістка-лікар, молодий спеціаліст — 20. Це справедливо? Протестуйте будь-який курс будь-якого факультету будь-якого вищого навчального закладу в Україні, і ви побачите, що є діти розумні, талановиті, а є — ліниві, які не хочуть вчитися, яким диплом потрібний лише для «галочки». Не заперечую: такі вчаться і у медичних вищих навчальних закладах. Але у них не буде шансів знайти роботу. До поганих фахівців люди просто не будуть іти».

«У США до цього іспиту ніхто спеціально не готується — на це просто немає часу. На підготовку більшість відводить кілька годин кілька разів на тиждень протягом двох чи трьох тижнів. Екзамен базується на старих знаннях, — пояснює Наталія Казімірко, яка працює лікарем-анестезіологом у США. — Це щодо того, що українські інтерни не готувалися спеціально до цього тесту. Іспити за гроші, а також небажання вчитись призвели до такого результату в Україні».

Щоб на етапі подання документів для вступу у медуніверситет відсіяти неуків, Міністерство охорони здоров’я на початку червня ініціювало встановлення мінімального прохідного бала з фундаментальних предметів на рівні 150 для тих абітурієнтів, які вступають на спеціальності «Лікувальна справа», «Стоматологія», «Педіатрія» чи «Фармація» — незалежно від форми навчання (бюджетної чи платної) і підпорядкування навчального закладу. Однак Міністерство освіти вирішило дочекатися закінчення цьогорічної вступної кампанії і вже після того розглянути пропозицію.

Самі лікарі не у захваті від ідеї «селекціонувати» вступників. «Серед інтернів був не найгіршим, спромігся на деякі наукові розробки, а от у школі був трієчником, — наводить приклад лікар-інструктор у Львівському обласному центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Михайло Теличко. — Ледве дотягував до 7−8 балів з 12 з багатьох предметів. За дев’ятий клас в атестаті з української мови мав рівно один бал. Мені хотілося вивчати те, що справді є потрібним. Наприклад, англійську. Передова література, дослідження — все англійською. Але вчителям було важливо, аби я правильно відповів на їхнє запитання, сказав те, що вони хочуть почути. Ніхто не цікавився, чи зрозумів я викладений матеріал, не пояснював, де зможу застосувати здобуті знання. Через те мав погані оцінки у школі, хоча засвоїв усю шкільну програму з біології, фізики, хімії та інших предметів ще до того, як їх нам почали викладати. Завдяки ЗНО мені вдалося вступити у медуніверситет без хабарів із середнім балом майже 170 (509 у сумі). При цьому у рейтингу я був практично у самісінькому низу списку. Що показує ЗНО? Вміння писати тести. Можливо, ті абітурієнти, які їх добре написали, будуть добре вчитися, коли стануть студентами. Але чи означає це, що з них вийдуть кращі лікарі? Зі мною вчилися студенти, які мали високі бали із ЗНО, але які не приховували, що не хочуть бути лікарями. Були такі, що мали посередні оцінки і також казали, що лікарями не будуть. Просто їм вийшло вступити в університет, і вони були раді, що зможуть отримати престижний диплом. Вони не були мотивовані знати і вміти більше, ніж цього від них вимагали викладачі. І якщо й будуть працювати за фахом, то можна тільки уявити як. Лише незначний відсоток студентів виявляв ентузіазм, який не відповідав їхнім балам ЗНО чи оцінкам. Будьмо відвертими — у нас жахлива система освіти. Якщо людина демонструє у ній успішність, це швидше вказує на вміння пристосуватися, ніж на реальні знання».

«Можна довго сперечатися про те, погані у нас студенти й викладачі чи хороші. Але є статистичні дослідження, згідно з якими 70% громадян в Україні не задоволені якістю медичної допомоги, — каже експерт з системи охорони здоров’я («Реанімаційний пакет реформ») Олександр Ябчанка. — Питання освіти не вирішується швидко. Це — тривалий процес, але з чогось потрібно починати. Міністерство охорони здоров’я пропонувало почати з того, щоб збільшити прохідний бал з трьох ключових предметів до 150. Кабмін прийняв відповідне рішення, але потім народні депутати на чолі з Ольгою Богомолець почали розповідати дивні речі: «Не даємо шансу потенційно талановитим дітям навчатися у медуніверситеті, виправитися на етапі навчання». Хочемо, щоб у вищих навчальних медичних закладах вчилися кращі з кращих чи щоб там навчалися всі, хто хоче скористатися своїм шансом стати лікарем? У нас система охорони здоров’я пацієнто- чи абітурієнтоцентрична? Кожен громадянин має право на якісну медичну допомогу чи право вивчитися на лікаря? Потрібно відповісти на ці запитання, аби зрозуміти, які цілі повинні поставити перед собою Міністерство охорони здоров’я та Міністерство освіти».