Відповісти полякам треба, але так, щоб не пересваритися

Глибоке розчарування цим актом висловив український президент Петро Порошенко. По гарячих слідах Комітет Верховної Ради у закордонних справах висловив глибоку стурбованість прийняттям цієї постанови, відзначивши, що у ній дано “перекручену, політично і юридично некоректну оцінку трагічних сторінок українсько-польської історії”.

А 3 серпня у Верховній Раді зареєстровано проект постанови парламенту, якою пропонується зробити 24 березня “Днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919-1951 роках”. Автор документа — позафракційний депутат-мажоритарник від Сокальського виборчого округу на Львівщині, екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій. Не виключено, що найближчим часом у парламенті прозвучать інші різкі заяви на цю болючу для обох народів тему.

У проекті постанови від Олега Мусія зазначено, що проголошення незалежності Польщі 11 листопада 1918 року стало великою радістю для польського народу, але водночас обернулося великим горем для сотень тисяч українців (які жили на території, що перебувала на той час під Польщею. — І. Ф.). “Історія українських земель під владою Другої Польської Республіки та Народної Польщі це історія несправедливості, пригноблення, утисків, репресій — історія геноциду українського народу, системно та послідовно вчиненого Польською державою, - ідеться у проекті постанови. - Полонізація, колонізація, пацифікація, депортації і фізичне винищення — жорстокі масові убивства мирних українців Східної Галичини, Волині, Закерзоння — суть реальної антиукраїнської державної шовіністичної політики Польщі впродовж 1919-1951 років”.

Водночас у проекті постанови зазначається, що гіркі уроки історії не повинні впливати на співпрацю і взаємоповагу двох наших держав у сьогоденні. “Верховна Рада України, - ідеться у цьому документі, - висловлює щиру вдячність Польщі за підтримку України у її боротьбі із зовнішньою агресією”.

У Варшаві негативно зреагували на спробу українських законодавців прийняти “антипольську” заяву. Спікер Сенату Польщі Станіслав Карчевський застеріг депутатів у Києві від ухвалення постанови про геноцид щодо українців, вчинений поляками. За його словами, “тільки розмови можуть дати надію на порозуміння з українцями на тему спільної історії”.

Коментарі для «ВЗ»

Михайло ГАЛУЩАК,

координатор проекту “Історичні діалоги”

Ще Сунь-Цзи у своєму “Мистецтві війни” писав: “Є дороги, якими не треба пересуватись, є ворожі армії, на які не треба нападати, є міста, що їх не варто брати, є місця, за які не слід змагатися, є накази, які не належить виконувати”.

Безперечно, маємо реагувати на рішення польського сейму, в якому українців звинувачують у геноциді, бо інакше - ми з цим погоджуємось. Однак реагувати треба адекватно, а не починати нову війну на західному фронті...

Посваритися - найлегше. Тим більше з тим, з ким плануємо будувати Балто-Чорноморський союз проти російської агресії.

Тарас ВОЗНЯК,

політолог

Наша відповідь на відозву польського сейму має бути не симетричною, не за тим принципом “якщо вони щось оголосили геноцидом, то й ми оголосимо”. Якщо хтось зробив дурницю — не треба її повторювати...

Документ, ухвалений сеймом, не має ніякого правового наслідку. Це — відозва, а не законодавчий акт, з якого випливають юридичні дії. Тому сотрясати повітря деклараціями і розсварювати народи немає сенсу. Пропозиція від депутата Мусія - не в інтересах України і Польщі, а в інтересах

Російської Федерації, яка провокує українсько-польські протиріччя.

Хто мав би готувати українську відповідь на резолюцію польського сейму? Питання у тому, а чи потрібна така відповідь, аналогічне рішення Верховної Ради? Можливо, і не потрібне. Якщо хочемо виглядати розумними, виваженими хоча б у своїх очах, то робити симетричні відповіді — зайве. Інше питання, що відповідальні люди з обох боків повинні знайти форми співпраці у ситуації, яка склалася.