Львівська кава, шоколад та леви на вихідні... переїхали у Київ

«Львів та Київ — два стовпи України», ­ такими словами міський голова Львова Андрій Садовий урочисто відкрив Дні Львова у Києві «Україна­Львів­Європа». Дворик Мистецького арсеналу перетворився на площу Ринок ­ з Ратушею, традиційними львівськими кав’ярнями, театром і навіть сурмачем, який пробуджує місто від сну.

На вході у Мистецький арсенал людно. Тут кияни, які ніколи не бували у місті Лева, мають можливість побачити архітектурні львівські витвори, поласувати солодощами й скуштувати пляцки, що приїхали зі Львова. Переді мною стенди будинків площі Ринок, заввишки близько десяти метрів, імпровізована Ратуша з прапором України — все як звикла бачити. Дизайнер проекту, головний декоратор закладів мережі Local Михайло Москаль відтворив атмосферу міста згідно з лозунгом «Відчуй Львів». Погода доповнила картину: невеликий дощ з прохолодою — це так по-львівськи. Відкриття Днів Львова розпочалося серед робіт Пінзеля, галицького митця, зачинателя Львівської школи скульпторів, про життя якого мало що відомо, в середині Арсеналу. Як зауважив автор та ідеолог ідеї Іван Васюник, перше, що завжди помічають у Львові, — його поліфонічність та багатоманітність, немає формули, яка б його охарактеризувала. Саме таким чином і представлена душа міста.

Заходжу в Італійський дворик. Продавець в Майстерні шоколаду пропонує гарячий шоколад, аби зігрітися. Хоч родом не зі Львова, проте смаколик вважає рідним. Стаю у чергу за штруделем. Приблизно десять хвилин чекаю, нарешті вітаюся з Анастасією, яка продає справжні львівські пляцки. Розповідає, що заготовили кілька кілометрів (!) штруделя. Перший день свята ще не закінчився, а його майже розпродали. «Кияни вподобали, чекаємо на нову партію зі Львова», — ділиться Анастасія. Розглядаю площу. Впізнаю каву “Креденс”, ажіотаж навколо пива із “Кумпеля” не дає кельнерам в капелюхах та піджаках замерзнути, робота у них є. «У Львові тільки кельнери, офіціантів немає», — жартує один із них. В Арсеналі також присутній символ міста. Привезли скульптури левів, перехожі відразу взялися їх розфарбовувати. Один красень з гривою стоїть вже «одягнений» у жовту фарбу, над іншим ще працюють. Ініціативу взяли на себе учні Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка. «Замість уроку географії прийшли займатися ручною роботою», — розповідає вчителька Олена. Як виявилося згодом, пані Олена навчалася в ЛНУ ім. І. Франка, ностальгія за Львовом досі присутня. «Спочатку ніяк не могла звикнути, дорога на роботу довга, вулиці шумні, а зараз Київ став рідним», — ділиться. Богдан та Володимир, найстійкіші учні, які залишилися закінчити справу, у Львові не бували, проте встигли і цукерки львівським шоколадом прикрасити, і лева розмалювати.

Годинник ратуші завжди показує пів на шосту. До нього піднімається сурмач, який на чотири боки двічі на день грає звичну «пісню», сповіщає про початок та закінчення дня. На сцену виходять денний та нічний бургомістри. Згідно із легендою, з року заснування Львова у місті було два бургомістри. Коли денний відпочивав, нічний працював, ходив темними вулицями й наглядав за порядком. Урочисто денний бургомістр передав вахту нічному й пішов на заслужений відпочинок. Нічний взяв опіку над львівським двориком в київському Арсеналі, але пішов не «чатувати» негідників, а пити з жителями смачну каву.

У кав’ярнях скупчилися люди. Гріються львівським шоколадом, вкриваються коциками, ховаються від дощу. Нічне життя міста відкрив львівський театр «Воскресіння» з картиною «Пінзель». Феєричні шоу акторів на ходулях, палаючі жезли та фігури жестами й музикою передали естетичний настрій міста, перейняла естафету музика, народжена Львовом, від Академічного симфонічного оркестру Львівської обласної філармонії. Завершив Львівські дні у Києві український голос корінного львів’янина Святослава Вакарчука. Художній, інтелектуальний, архітектурний та спортивний — таким Львів вдалося відчути жителям столиці. Присутнім львів’янам, громада яких налічувала не одну сотню, вдалося ще раз відчути гордість та любов до рідного міста.