У Дніпрі відкрили меморіальну дошку поету і барду Олександру Галичу

Про увічнення пам'яті відомого земляка в Дніпрі говорили давно, однак ідея отримала реальне втілення тільки зараз. «Дуже добре, що в нинішніх умовах, коли зносять пам'ятники і меморіали, ми відкриваємо пам'ятний знак нашому землякові, поетові і барду Олександру Галичу. Для міста ця подія - знакова. Дніпро настільки унікальне місто, що люди, які народжуються тут, отримують «щеплення» волелюбності і гідності, так як це було з Олександром Галичем, який народився в Катеринославі і прожив тут два роки. Тепер Галич повернувся», - сказав на церемонії мер Дніпра Борис Філатов. Керівник художньої ради при міському голові, режисер театру КВН ДГУ Григорій Гельфер зазначив, що відкриття пам'ятної дошки Олександру Галичу ще раз доводить - Дніпро «стає культурною та інтелектуальної столицею». В урочистій церемонії відкриття меморіальної дошки взяли участь представники культурної громадськості, а також барди з України, ближнього і далекого зарубіжжя, передає День.

Увечері того ж дня в ДК Машинобудівників при повному аншлагу відбувся гала-концерт I Міжнародного фестивалю авторської пісні «Хмари» ім. О. Галича, який заклав нову культурну традицію. «У Дніпре завжди був потужний авторський рух. Зараз для такого некомерційного жанру - важкі часи, проте сам жанр необхідний. У нас виникла ідея провести такий фестиваль, тим більше що Олександр Галич - наш земляк. Сподіваємося, що фестиваль стане традиційним для нашого міста», - зазначив Григорій Гельфер.

Як розповідають дніпровський краєзнавці, Олександр Аркадійович Галич (Гінзбург) народився в місті Катеринославі 19 жовтня 1918 року в родині службовців. Він прожив з батьками на вулиці Старокозацькій перші два роки життя. Потім родина виїхала до Севастополя, а в 1923 році - в Москву, де Олександр Гінзбург жив аж до еміграції з Радянського Союзу. Багатогранний талант О. Галича проявився спочатку в драматургії. За його п'єсами йшли вистави в багатьох театрах Радянського Союзу. Любителям кіно, безумовно, відомі фільми «Вірні друзі», «На семи вітрах», «Дайте книгу скарг» і «Та, що біжить по хвилях», сценарії для яких написав Олександр Галич. Кар'єру радянського драматурга він поставив під удар своєю протестною творчістю поета-пісняра. Галич став основоположником жанру сатиричної політичної пісні, відкрито критикуючи спосіб життя радянської еліти і переслідування інакомислячих, що неминуче призвело до конфлікту з владою. За це Олександр Галич був практично вигнаний з країни в 1974 році. Першим його притулком за кордоном стала Норвегія, потім він переїхав до Мюнхена, де працював на радіостанції «Свобода». В останні роки життя Галич проживав у Парижі, де і загинув 15 грудня 1977 року за загадкових обставин. Він похований на чужині - в передмісті Парижа на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа, але пам'ять про нього жива як в Україні, так і в рідному місті.