Лисичка, від якої скаженіють орки
Із місць, координати яких називати не можна, подзвонив товариш. Думав я, що розповість про суворі фронтові будні українських воїнів, а він видав мені порцію лірики…
— Розумієш, друже, — каже Матвій, — до наших хлопців у бліндаж прибилася лисиця з двома лисенятами! Приходять і не бояться! Солдати дають їм їсти, гладять їх, вони стали майже ручними. Усіх мишей біля бліндажа повиловлювали.
Особливо гарна, симпатична, — продовжує мій знайомий, — руда мама з її вогнистим хутром. Хтось із хлопців узяв і жартома помазав кінчик її хвостика підсиненим вапном. І лисичка, що трохи нагадує тепер наш прапор, петляє туди-сюди по позиціях як торпеда. Наші побратими лише усміхаються. А орки, спостерігаючи за нею через бінокль, бісяться-піняться, очі їм на лоба лізуть! Наша «патріотична» лисичка діє на них, як червона шмата на бика…
Думаємо, здоров’ю рудої красуні і якості її хутра підсинене вапно не зашкодить. З часом під впливом дощу синя барва на хвості лисички зникне. Треба подякувати їй, що своєю присутністю піднімає настрій нашим воїнам. І неабияк псує його ворогам.
Лисиці не бояться навідуватися в гості до українських воїнів — бо біля них безпечно.
