Українська фітнес-тренерка стала сурогатною мамою

Тема сурогатного материнства викликає у людей неоднозначні думки. Хтось засуджує жінок, які стають «інкубаторами» для чужих немовлят, а хтось бачить у них єдину надію пізнати щастя батьківства. Фітнес-тренерка з Вінниці Ольга Кіцена зважилася бути мамою «напрокат» для бездітної пари з китайського Уханя. І відверто про це розповіла.

Фігурою цієї жін­ки захоплюються не лише вінницькі дівчата, а й професійні спортсменки. Ольга Кі­цена — людина досить відома, призер різних змагань, у тому числі й міжнародних. Настіль­ки граційно демонструє красу свого тіла у дисци­пліні «фітнес-бікіні», що залишає позаду значно молодших конкуренток. І ось, коли кар’єра у розпа­лі, жінка її перервала. Бо готується стати мамою. Причому не власного, а чужого маляти!

«Хто ще не в курсі: я — су­рогатна мама для однієї ми­лої пари. І неймовірно пишаюся цим!» — написала Ольга на своїй сторінці у Фейсбук. Як сміливо! І посипався від рідних та знайо­мих шквал запитань: для кого, чому, навіщо?

— У мене є 13-річна донька Аліса, яку виховую сама, — роз­повіла Ольга. — Ми живемо в од­нокімнатній малосімейці разом з моєю мамою. Можна було би поїхати на заро­бітки за кордон, щоб купити окре­ме житло. Але ди­тину лишати саму я не ризикнула.

Жінка розпові­дає, як три роки тому зацікавила­ся програмою су­рогатного мате­ринства, що діє в Україні. Їй тоді було 40. Подала заявку, але швид­кої відповіді не отримала. Оля по­думала, що її кан­дидатура клініку не зацікавила че­рез вік. Однак по­милилася. Ми­нулого літа жінці передзвонили, поцікавившись, чи не передумала.

— Найперше я порадилася з донькою, — згадує Ольга. — Розповіла їй, що мож­на народити дитинку для інших батьків та отримати за це ко­шти. Аліса мене підтримала.

Послугами вінничанки ско­ристалося подружжя з китай­ського Уханя. Чоловік став донором сперми, а замість без­плідної дружини свою яйцеклі­тину дала інша жінка з Підне­бесної.

— Чи не важко буде впора­тися з материнськими почут­тями після пологів? — запитую у жінки.

— Це цілковито китайське дитя, у нього мого немає геть ні­чого. І я це розумію. Тому і ма­теринських почуттів теж нема, — щиро каже. — Зате є відпові­дальність за здоров’я малечі. Я харчуюсь правильно (і вже на­брала 17 кілограмів!), не вжи­ваю алкоголю, не курю, не не­рвую, відпочиваю багато. Аби не було відторгнення плоду, бо для мене ж це — стороннє тіло, при­ймаю спеціальні препарати. А ще багато навчаюсь під час де­крету — зокрема, в Академії фіт­несу, пройшла курс дієтології. Тому малюк буде розвиненим і розумним.

Пологи Ольги заплановані на серпень. Зазвичай подруж­жя-замовник старається при­їхати завчасно, аби з перших хвилин життя взя­ти на руки немов­ля. Та у цьому році коронавірус вніс свої корективи. На початок черв­ня у спеціально­му готелі у Києві на своїх біологіч­них батьків чека­ли понад 70 ново­народжених, що з’явилися на світ в Україні з допо­могою сурогатних мам. Через каран­тин сім’ї не можуть возз’єднатися.

Людей, для яких виношує сина Ольга Кіцена, жін­ка ще не бачила. Запевняє, до про­цедури відмови від дитини готова. Знає, що спершу робитимуть ДНК-експертизу, аби підтвердити батьківство.

— Не боїтеся нападів про­тивників сурогатного мате­ринства?

— Ні, не боюсь. Їхня думка — лише поверхневий погляд. Мене вона не цікавить. А ще серед моїх близьких знайомих є жінки, які не можуть мати дітей і через це дуже страждають. Вони пи­шуть багато слів, приємних до сліз. Кажуть, якби мали достат­ньо грошей, обов’язково звер­нулися б у клініку. Була приєм­но вражена і позицією педагогів у школі Аліси. Вони пояснили: сурогатна мама — це подарунок для бездітних пар. Моя дочка мною пишається. Бо це справ­ді щастя — подарувати комусь життя.