Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Альфред Нобель побачив у газеті свій некролог – і переписав заповіт

Як «продавець смерті» став батьком премії миру.

Альфред Бернхард Нобель, шведський винахідник та підприємець, у 1867 році запатентував динаміт, що його до середини XX століття використовували як основну вибухову речовину. Того ж року Нобель запропонував динаміт для артилерійських снарядів, але спеціальна комісія, призначена для випробування цієї пропозиції, дійшла висновку, що для цього динаміт не придатний, оскільки не забезпечує достатньої безпеки.

Натомість перевагу динаміту одразу оцінили злочинці та терористи. Один з резонансних динамітних вибухів стався 11 грудня 1875 року. Американський моряк Вільям Кінг-Томасен, колишній підривник-диверсант, здійснив спробу підірвати у морі пакетбот «Мозель» — сподівався отримати страховку. Та цей задум закінчився плачевно: бочка замерзлого саморобного динаміту з годинниковим механізмом вибухнула при завантаженні на судно, вбивши близько 80 осіб. Між березнем 1883 року і січнем 1885 року в Лондоні сталося 13 динамітних вибухів, організованих екстремістами — прихильниками самоуправління Ірландії, найскандальніші з них — вибух у будівлі Скотленд-Ярду і спроба підриву Лондонського моста.

До 1890-х років під управлінням Нобеля працювали вже десятки підприємств, що виробляли десятки тисяч тонн динамітів за рік... До 1910 року виробництво динаміту у світі сягнуло сотні тисяч тонн за рік. На одному лише будівництві Панамського каналу було витрачено декілька мільйонів тонн. До 1920-х років кількість марок динаміту сягнула кількох сотень, хоча тоді вже намітилася тенденція до їх заміни новішими вибуховими сумішами.

А що ж “батько динаміту”, до якого приліпилося прізвисько “продавець смерті”?

Коли помер старший брат Альфреда Нобеля, у газетах вийшов некролог, у якому було переплутано імена братів. Прочитавши власний некролог, в якому згадується лише вибухівка та «продаж смерті», Нобель був шокований. І це такий слід він має залишити по собі?.. І Нобель змінює заповіт, у якому відтоді йдеться про те, що він залишає близько 32 мільйонів шведських крон на премії для тих, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Відсотки від цієї суми розпорядники зобов’язані щороку ділити на рівні частини для тих, хто здійснив найвагоміші відкриття у сфері фізики, хімії, медицини та фізіології, літератури та доклав зусиль до встановлення миру у світі.

Поштовхом для створення Нобелівської премії стала випадковість. Але ця випадковість перетворилась на механізм потужного впливу на прогрес людства.