Додому дід вертався пʼяний, але з мʼясом. То був розумний компроміс
Дід Андрій був різником. Різав свиней. В нього був спеціальний ніж. Довгий, тонкий, і страшенно гострий. Колун
Навіть ми, неслухняні й безалаберні діти, знали, що того ножа не можна чіпати. Табу. Ритуальний інструмент.
Майже кожного тижня в «сезон» приходили люди, та питали: «Андрію, заріжеш у мене свиню в неділю?»
— Заріжу, — казав дід…
Додому дід вертався пʼяний, але з мʼясом. То був розумний компроміс.
Коли дід помер, баба перестала заводити свиней, важко вже їй було за ними поратися.
Баба тримала кіз. Кози періодично дохли. — Падлюки, — казала баба… Кожну козу звали «Берізка».
Я часто з козами бився. Лоб до лоба. По чесному. З розгону. Коза часто вигравала…
На Паску козу різали. Якщо доживала.
Різав дядько Степан, сусід. Козу треба було гарно зарізать, правильно.
Різника належало добре пригостить. Пляшка горілки, смажені яйця, зелена цибуля, хліб, і смажене мʼясо щойно зарізаної кози. Грошей не платили.
— Ну, що? Гарно Степан козу зарізав? — питав батько баби.
— Та, гарно, — казала баба. — Але ж він сам її й зʼїв…
Христос Воскрес! З святом Православні! Хай Бог береже всіх вас і Україну!
