Зеленський втратив моральне право на одноосібне «хочу і можу»
«Я верховний головнокомандувач», — ми добре пам‘ятаємо це формулювання
Коли на Банковій хочуть втілити якусь нову специфічну ідею, можна почути аргумент: «Президент хоче і може це зробити».
Може і хоче. І «я верховний головнокомандувач», — ми добре пам‘ятаємо це формулювання.
Однак після того, коли Зеленський публічно зізнався, що був заздалегідь попереджений про війну, але боявся покликати народ рити окопи, бо «буде паніка» і «уряд поміняють». Або коли сперечався та заважав армії підтягувати всі доступні резерви до кордонів до 24 лютого 2022, бо боявся паніки — він втратив моральне право на одноосібне «хочу і можу». І має нарешті дослухатися до думки суспільства. Яке потім цю паніку, чужі дитячі психотравми та страхи, «хочу і можу» — вигрібає життям, здоров’ям і острахом за те, чи буде у нас суверенна держава. Це ціна отих самих злоєбучих «шашликів на травневі», бо президент так бачив.
Хочу і можу — чудово, якщо там є логіка, база, професійна команда, а не свора невідомих мужиків з вулиці. Які бухають зранку до ночі і міряють рейтинги професійних генералів, які зайняті війною.
Інакше це нагадує пісню царя зі старого мультфільму про Ємелю. Там, де цар співає, а купка бояр підтакує:
«Солнце всходит и заходит по веленью моему
Все на свете происходит по веленью твоему
Птица по небу летает по веленью моему
В поле хлеб произрастает по веленью твоему
По веленью, по веленью, по веленью твоему!
Аты-баты, аты-баты по веленью моему
На войну идут солдаты по веленью твоему
Гром гремит, земля трясется по веленью моему
Даже курица несется по веленью твоему
По веленью моему!
По веленью, по веленью, по веленью твоему!»
