Фейковими виборами у «ДНР» і «ЛНР» Росія хоче легітимізувати самозванців

Світова спільнота напередодні заявила і після закінчення цього політичного шоу повторила, що не визнає результатів псевдоволевиявлення. І це логічно: вибори на українській території можуть бути проведені лише тоді, коли там не буде чужоземних військ, під контролем української влади і за українським законодавством. Росія ці норми міжнародного права проігнорувала, пообіцяла схвалити підсумки шабашу. Помічник Путіна Владислав Сурков, який курирує процеси в окупованому Донбасі, миттєво надіслав вітання «обраним» — «главі ДНР» Денису Пушиліну і «главі ЛНР» Леоніду Пасічнику. Про черговий політичний спектакль в окупованому Донбасі — у розмові з політичним і військовим аналітиком, вихідцем із Луганська Дмитром Снєгирьовим.

— Пане Дмитре, раніше під тиском міжнародної спільноти фейкові вибори на окупованих територіях Донбасу, які планували за командою з Москви, скасовували. Чому на них зважилися тепер?

— Проведення цих «виборів» означає одне: Росія пішла на загострення ситуації, вирішила реалізувати в Україні так званий абхазький сценарій. Кремль, швидше за все, збирається визнати ці квазіреспубліки — як зробив це свого часу в Абхазії та Південній Осетії. Нагадаю, 2008 року за планом путінського режисера Владислава Суркова на згаданих територіях відбулися палацові перевороти, внаслідок яких до влади привели представників силових структур — вони замінили умовно легітимних «президентів» цих невизнаних республік. Першим кроком нових «лідерів» стало укладання розширених угод з Російською Федерацією «про співпрацю і охорону державного кордону». Фактично йшлося про поглинання Росією цих територій. Сурков, який є куратором Кремля і на окупованому Донбасі, і тут діє за випробуваним, відпрацьованим шаблоном.

— Представники Кремля на перемовинах у Мінську заявили, що Росія визнає результати виборів у «ДНР» і «ЛНР»…

— Зверніть увагу: легітимізація цих квазіреспублік відбулася не після підрахунку голосів на «виборах», а ще до їх початку. Саме тоді, коли Російська Федерація спробувала запросити для участі у засіданні Ради безпеки ООН «представницю ЦВК» самопроголошеної республіки Олену Кравченко. Москва хотіла, щоб вона виступила з доповіддю щодо ситуації у цій «народній республіці». Частина членів Радбезу проголосувала проти цього, частина утрималася, і це дало змогу зірвати російські плани щодо легалізації цих квазіутворень. Якби Кравченко виступила з трибуни ООН, це, по суті, означало б, що Радбез де-юре визнав би факт існування цих незаконних республік на Донбасі.

Росія відпрацьовує варіант, за якого Україна вела би у Мінську перемовини не з представниками ОРДЛО (окремих районів Донецької і Луганської областей), а з «народно обраними керівниками народних республік». Тобто недільними «виборами» Росія прагне підняти статус цих самозванців. Не випадково перед цими «виборами» депутати російської Держдуми Затулін, Зюганов та інші заявляли про можливість визнання цих «республік» Наголошували: мовляв, Росія і так фінансує ці території, тому немає сенсу робити вигляд, що вона не має на них впливу.

— Є версія, що проведенням цих «виборів» Росія помстилася за міжнародні санкції і за гучну поразку на релігійному ґрунті, якою стало надання автокефалії українському православ’ю…

— Як на мене, ці події не мають відношення до питання псевдовиборів. Росії потрібні навіть не ці окуповані території — їй потрібен контроль над всією територією України. Існування квазіреспублік, проведення у них «виборів» є елементом великої військово-політичної гри Росії, її тиску на політичний провід України. Маючи «легітимні» уряди двох «республік», Кремль наполягатиме на власному сценарії розвитку ситуації на сході України.

Зовсім не випадково напередодні цих «виборів» прозвучала заява президента Білорусі Лукашенка про те, що він готовий забезпечити їх проведення на території цих «республік» і готовий взяти під контроль проблемну ділянку українсько-російського кордону. Ці заяви Лукашенка не підкріплені можливостями Білорусі. У неї нема досвіду участі у миротворчих операціях, якщо не брати до уваги її місію у Лівані, де брали участь аж п’ятеро військовослужбовців цієї країни. Радше, треба говорити, що йдеться про такий собі «компромісний варіант» щодо залучення до розв’язання конфлікту на Донбасі третьої сторони. Заява Лукашенка прозвучала після візиту радника американського президента з нацбезпеки Джона Болтона до Москви. Складається враження, що Росія відпрацьовує саме цей варіант з «миротворцями». Вона також відпрацьовує спосіб виходу із санкційного списку. Устами Білорусі Росія виступає начебто як миротворець, як сторона, яка готова домовлятися, у тому числі — про введення так званих миротворців. Але — на своїх умовах.

— Які правові наслідки для «ДНР» і «ЛНР» матимуть недільні «вибори»?

— Ніяких. Нині у світі кажуть про те, що фейкові вибори є порушенням Мінських угод. Але варто нагадати, що ці домовленості були порушені ще 2014 року, відразу після їх підписання. Саме тоді на території квазіреспублік відбулися вибори їхніх «глав» і «депутатів народних рад». До влади тоді прийшли відповідно Захарченко і Плотницький. Жодної реакції з боку міжнародної спільноти, окрім «стурбованості» і заяв про посилення санкцій, не було. Росія нехтує думкою світової спільноти і нагло реалізовує власні плани. Та й у деяких демократичних країнах воліють не загострювати стосунки з Росією. Згадайте слова колишнього американського посла в Україні Гербста, який говорив про те, що Сполучені Штати не готові до прямої військової конфронтації з Російською Федерацією заради України.

— Чи відомо вам, як відбувалася підготовка до цих «виборів»? Жителі окупованої Донеччини і Луганщини голосували добровільно чи під примусом?

— За моїми даними, щоб мобілізувати електорат, на Луганщині з боку російських спецслужб було заплановано низку терористичних актів. Відповідальність за них хотіли покласти на Київ, щоб показати нашу країну «державою-терористом». У ніч із 8 листопада всі силові структури «ЛНР» було переведено на посилений режим роботи. Розпорядженням керівника так званої народної міліції було виділено додаткові підрозділи для забезпечення порядку у місцях масового скупчення. Тобто окупанти заздалегідь штучно нагнітали істерію довкола своїх «виборів». Українській стороні стало відомо про ці провокації. Інформація на випередження допомогла їм запобігти.

Квазівибори у квазіреспубліках 2014 року показали, що багато обдурених пропагандою донбасівців голосувати за терористів йшли свідомо. Крім того, було масове використання адмінресурсу — до виборчих дільниць зганяли бюджетників. Такий елемент примусу застосовували ще за часів України, коли місцеві князьки зганяли бюджетників на мітинги «біло-блакитних» або на голосування за Партію регіонів і за інші антиукраїнські сили. Так було і цього разу, 11 листопада. Інформація про те, що в окупованому Донбасі зростають проукраїнські настрої, що там спостерігається якийсь спротив окупаційній владі, не відповідає дійсності.

А тим часом…

Щоб стимулювати високу явку на «виборчих дільницях», окупаційна влада у Луганську обіцяла першим 300 тисячам «виборців» поповнити рахунок мобільного телефону на 100 російських рублів. В окупованому Донецьку стимул був наполовину меншим — мобільний бонус на 50 рублів. Можливо, через цю «халяву» явка на дільницях перевищувала 70%…