Передплата 2024 «Добрий господар»

ЛАЗ відновлює виробництво? Ну-ну…

Не виключено, що ідею про реновацію колись гігантського виробництва Львівського автобусного заводу використовують у боротьбі за серця виборців-львів'ян

Ще на початку вересня в інформаційному просторі з’явилося дивне повідомлення: Львівський автобусний завод відновлює виробництво. Як повідомив керівник відділу продажів City Transport Group Олександр Бондаренко (ця компанія — власник ЛАЗу та Дніпровського автобусного заводу у Кам’янському, її власник — російський бізнесмен Ігор Чуркін), у вцілілих цехах ЛАЗу на вул. Стрийській, 45, у Львові з початку року склали вісім автобусів.

ЗА словами пана Бонда­ренка, ці вісім великогаба­ритних автобусів продали українським комерційним клієн­там, назви яких не розголошу­ють. «Процес відновлення робо­ти розпочався у лютому цього року, — каже Олександр Бонда­ренко. — Наразі у Львові працює цех складання і фарбування. За­раз формуються усі відділи за напрямами. У Львові ж склада­тимуть тролейбуси та міські ав­тобуси, а також виготовлятимуть деталі».

Крім того, підприємство оно­вило сайт, де виставило модель­ну лінійку своєї продукції. Тут представлено міські автобуси середньої та великої місткості, автобуси-«гармошки», тролейбу­си, автомобіль швидкої допомо­ги.

На сайті компанії City Transport Group є й ціни на цю продукцію.

Чи маємо тішитися і плескати в долоні, довідавшись, що ЛАЗ бу­цімто відновлює роботу? Аж ніяк. Журналіст «ВЗ» поспілкувалася із місцевим політиком, який втаєм­ничений у ситуацію щодо ЛАЗу. «Заяви про відновлення вироб­ництва на ЛАЗі — чергова миль­на бульбашка, — каже наш спів­розмовник. — Це „інформаційний привід“, який створюється спе­ціально для риторики, яку буде виголошувати кандидат у пре­зиденти, а саме — нинішній пре­зидент. Виборчий штаб розробив таку технологію, яка має зачіпати серця львів’ян, передусім стар­шого віку, тиснути на болючі для них теми, одна з яких — віднов­лення Львівського автобусно­го заводу. Це колишній завод-гі­гант, який випускав цілодобово автобуси та інше обладнання, на ньому працювали тисячі людей. Це історія міста. Широкому за­галу не дуже відомо, що власник заводу — російський бізнесмен Ігор Чуркін, який має російське громадянство. Він є другом пер­ших осіб держави, і тепер дозво­ляє собі крутити голову людям — то вони у Львові складають ав­тобуси, то у Кам’янському. Відпо­відно, дехто зараз буде говорити, що він є великим другом і партне­ром ЛАЗу і хоче запустити рено­вацію. І ви почуєте цю риторику під час передвиборчих візитів. А самі автобуси ЛАЗу — низькоякіс­ні, до Євро-2012 Львів закупив їх, а виявилося, що це просто гарно помальована коробка…».

Гігантські корпуси ЛАЗу, що на вул. Стрийській, як стояли руїною, так і стоять. Прохідна закрита, неозброєним оком ви­дно, що стіни і дахи валяться. На місці колишнього Заводу гідро­механічних передач (колись був у складі ЛАЗу) — приватні забу­довники звели новий житловий квартал. «Яке тут може бути від­новлення, коли усі місцеві алко­голіки регулярно тягають із те­риторії різне залізяччя і здають на металобрухт? — підтверджує мою думку жителька цього мі­крорайону пані Ганна. — Вони залазять на територію через діри у стінах і цуплять усе, що ще не вкрадено. Живу неподалік ЛАЗу і бачу постійно, як завод руйнують. Був поряд із голо­вним корпусом один корпус під гарною червоною черепицею. Її теж хтось познімав, мабуть, собі на дачу. Якби тут хтось хотів від­новлювати виробництво, такого занепаду б не допустив».

Розпитую про нинішній стан заводу у того ж Олександра Бон­даренка. «Те, що корпуси в зане­дбаному стані, — враження оман­ливе, бо це навіть не цехи ЛАЗу. В’їзд на територію, де є наші ви­робничі потужності, — не з вулиці Стрийської, а з боку вулиці Хуто­рівки, там є прохідна», — розповів керівник відділу продажів.

Натомість на моє прохання продемонструвати роботу це­хів, пан Олександр відбувся від­мовками: мовляв, це пробле­матично, зараз працюємо лише з клієнтами… Але обов’язково покажемо вам заводські цехи — «як тільки так одразу».

— Пане Олександре, ка­жуть, інформація про віднов­лення роботи ЛАЗу — перед­виборча «мулька»…

— Завод точно ніяких політич­них амбіцій немає. Ми далекі від політики, головне — аби нам по­літики не заважали.

— Як бачить керівництво майбутнє заводу?

— Взагалі-то райдужне (смі­ється. — Авт.). Плануємо випус­кати автобуси у Львові. Якби не було такого бачення, не вкла­дали б гроші у відновлення ви­робництва. Але все дуже зале­жить від замовлень, які будемо отримувати. Немає замовлень — немає виробництва. Будуть за­мовлення — думаю, за кілька ро­ків ми повністю відновимося.

— Наразі так виглядає, що замовлень обмаль. Склали тільки вісім автобусів…

— Бо конкуренти теж не сплять… Ми стараємося й ціни тримати гід­ні для ринку, і якість давати не гір­шу, ніж у конкурентів…

— Скільки людей працює на виробництві?

— Наразі не можу про це ска­зати…

Довідка «ВЗ»

Львівський автобусний завод, заснований у 1945 році, у най­кращі свої роки випускав понад 14 тисяч автобусів. Конструкції, розроблені ЛАЗом у 50-х роках, ставали ноу-хау в автобусобу­дуванні. У 2001 році ЛАЗ приватизували. 70,41% акцій придба­ло українсько-російське науково-виробниче підприємство «СІЛ-Авто». Згодом прокуратура стверджувала, що ці акції вартістю 27,1 млн. грн. вибули з державної власності незаконно, внаслі­док протиправних дій акціонерів товариства.

Перед Євро-2012 ЛАЗ виграв тендер на виробництво громад­ського транспорту для міст-господарів чемпіонату. Однак піс­ля турніру працівники нарікали на скорочення штату, затримки зарплати та розпродаж майна підприємства. Від 2014-го Львів­ський автобусний завод зупинив роботу, виробництво перене­сли до Дніпродзержинська (нині Кам’янське). ЛАЗ викупив і по­ступово довів до банкрутства російський бізнесмен Ігор Чуркін (Дніпровський автобусний завод також належить йому). У 2015-му на землі та будівлі ЛАЗу прокуратура наклала арешт. Пізніше приміщення заводу виставили на аукціон. Восени 2017 року у міській раді Львова створили комісію, яка вивчала ситуацію до­вкола закупівлі автобусів ЛАЗу до Євро-2012. До цього кому­нальному перевізнику Львова виділили 20 млн. грн., аби закрити борг перед ЛАЗом. Однак сесія Львівської міськради була про­ти, аби виділяти 20 мільйонів гривень власнику, який пов’язаний із країною-окупантом. Тому через борги міста перед заводом на всі комунальні автобуси наклали арешт у жовтні 2017 року. А згодом львівську поліцію зобов’язали затримувати та вилучати львівські комунальні автобуси.

2015 року голова Львівської ОДА Олег Синютка повідомив: «Я особисто був на заводі. Там ще не все повивозили й розікрали. Як мене запевнили ветерани підприємства, кількість станкового обладнання, виробничий конвеєр та інше устаткування дозво­ляють налагодити виробничий процес». У Львівській міській раді у лютому 2018 року заявляли про намір викупити та відновити ЛАЗ за кошти міського бюджету. Також уже не перший рік озву­чується ідея про повернення ЛАЗу у державну власність. З таки­ми зверненнями до керівництва держави виступали і Львівська міська, і обласна ради. Але віз (точніше, автобус) і нині там…

Схожі новини